Любляна
Роздивляючись фотки в інтернетах, нічого мега-крутого в Любляні я не побачив - австро-угорська забудова, така ж як в Трієсті чи Львові, річка, мости, замок на горі. Зовсім нічого такого грандіозного і середньовічного, як в Вероні чи Болоньї. Але в усій Італії на захід від Трієста повинні були йти дощі, а в Любляні прогноз обіцяв просто хмарно. А ще до неї всього 80 км, тому я вирішив з"їздити, щоб глянути на власні очі. Ну і покататись на велику теж.
Поїздка перевершила сподівання - весняна Любляна виявилась дуже приємною.
Щоб добратись до Любляни, я вже о 8й ранку виїхав з дому і трохи більше, ніж за 2 години дістався до словенської станції Дівача. Їхати туди - кілометрів 25-30, але сумарний набір висоти при цьому - метрів 500, тому це займає стільки часу. З Дівачі до Любляни - всього півтори години електричкою, для Словенії це вже немала відстань.
Словенської я не знаю, тому коли пішов купував квитки, то спробував порозумітись англійською, в Словенії її непогано знають. Але цього разу мене розуміли погано:)
Перейшов на італійську - все стало простіше, касир її явно знав покраще )
За рахунок знижок вихідного дня витрати на переїзд виявились досить скромні: 10.2 Є за проїзд в дві сторони для мене і 3.20 Є - квиток для велосипеда.
В п"ятницю я намагався надрукувати собі велику детальну карту Любляни, але якраз на синхротроні заглючили принтери, так що нормальної карти у мене не було. Але в Любляні дуже легко орієнтуватись: місто невелике і з усіх точок видно орієнтир - замкову гору.
до столиці ходять більш сучасні потяги, ніж ті, які їздять з Нової Гориці в Єсеніце, в них навіть станції оголошують. Але пасажирообіг всеодно невеликий. Всього 2 вагони і, тим не менше, - повно вільних місць.
До центру доїхав за пару хвилин. Якась вулиця з підвішеними черевиками )
класичний люблянський вид: Потрійний міст, францисканська церква і р. Любляниця. Ввечері мабуть більш прикольно виглядає.
Ciril-Metodov trg
Gornji trg
по дорозі на замкову гору
мавпа на вулиці і замкові ворота. вхід в замок - безкоштовний.
магнолії в замку )
в Італії ще місцяць тому бачив, як цвіли
вид з замкової гори. якби була більш ясна погода, то на задньому плані було б видно засніжені вершини Карнійських Альп. не пощастило мені з цим (
сучасні скульптури на Мясницькому мосту
словенки хавають морозиво )
парк Тіволі. не знаю, як ці квіточки називаються )
За залізницею почиається звичайна сучасна забудова. Історичний центр тут невеликий, в Трієсті крутіший навіть. На цій синенькій електричці мені їхати назад.
По місту розставлено досить багато карт, на яких відмічені основні цікаві місця. Коли я вирішив роздивиись таку карту, то виявив, що в Любляні є залізничний музей і погнав туди.
В колишній будівлі депо вони зібрали хорошу таку колекцію австрійських паровозів.
Ззовні ганяв під парами ще один маленький, вузькоколійний
сфоткав люблянського зеленого змія, символ міста.
і наостанок зелений кінь. всьо.
Вертатись з Любляни в Трієст - це просто, адже не треба півтори години вкручувати на підйомі на плато. Доїхав до Сежани, перетнув кордон, проскочив Опічіну, а далі треба було їхати вниз по широкій гарній і досить пологій Strada Nuova per Opicina, але якось я умудрився звернути туди, куди не потрібно було звертати і потрапив на вузьку круту via Commerciale, яка ще й пару разів перетинає трамвайні колії.
При ухилі в 18% велик виходить за 50 км/год "на раз-два" і продовжує розганятись, доводилось постійно гальмувати. Відстійний спуск!
Ну нічого, добрався нормально, а в неділю відпочивав від суботнього відпочинку ))))
Поїздка перевершила сподівання - весняна Любляна виявилась дуже приємною.
Щоб добратись до Любляни, я вже о 8й ранку виїхав з дому і трохи більше, ніж за 2 години дістався до словенської станції Дівача. Їхати туди - кілометрів 25-30, але сумарний набір висоти при цьому - метрів 500, тому це займає стільки часу. З Дівачі до Любляни - всього півтори години електричкою, для Словенії це вже немала відстань.
Словенської я не знаю, тому коли пішов купував квитки, то спробував порозумітись англійською, в Словенії її непогано знають. Але цього разу мене розуміли погано:)
Перейшов на італійську - все стало простіше, касир її явно знав покраще )
За рахунок знижок вихідного дня витрати на переїзд виявились досить скромні: 10.2 Є за проїзд в дві сторони для мене і 3.20 Є - квиток для велосипеда.
В п"ятницю я намагався надрукувати собі велику детальну карту Любляни, але якраз на синхротроні заглючили принтери, так що нормальної карти у мене не було. Але в Любляні дуже легко орієнтуватись: місто невелике і з усіх точок видно орієнтир - замкову гору.
до столиці ходять більш сучасні потяги, ніж ті, які їздять з Нової Гориці в Єсеніце, в них навіть станції оголошують. Але пасажирообіг всеодно невеликий. Всього 2 вагони і, тим не менше, - повно вільних місць.
До центру доїхав за пару хвилин. Якась вулиця з підвішеними черевиками )
класичний люблянський вид: Потрійний міст, францисканська церква і р. Любляниця. Ввечері мабуть більш прикольно виглядає.
Ciril-Metodov trg
Gornji trg
по дорозі на замкову гору
мавпа на вулиці і замкові ворота. вхід в замок - безкоштовний.
магнолії в замку )
в Італії ще місцяць тому бачив, як цвіли
вид з замкової гори. якби була більш ясна погода, то на задньому плані було б видно засніжені вершини Карнійських Альп. не пощастило мені з цим (
сучасні скульптури на Мясницькому мосту
словенки хавають морозиво )
парк Тіволі. не знаю, як ці квіточки називаються )
За залізницею почиається звичайна сучасна забудова. Історичний центр тут невеликий, в Трієсті крутіший навіть. На цій синенькій електричці мені їхати назад.
По місту розставлено досить багато карт, на яких відмічені основні цікаві місця. Коли я вирішив роздивиись таку карту, то виявив, що в Любляні є залізничний музей і погнав туди.
В колишній будівлі депо вони зібрали хорошу таку колекцію австрійських паровозів.
Ззовні ганяв під парами ще один маленький, вузькоколійний
сфоткав люблянського зеленого змія, символ міста.
і наостанок зелений кінь. всьо.
Вертатись з Любляни в Трієст - це просто, адже не треба півтори години вкручувати на підйомі на плато. Доїхав до Сежани, перетнув кордон, проскочив Опічіну, а далі треба було їхати вниз по широкій гарній і досить пологій Strada Nuova per Opicina, але якось я умудрився звернути туди, куди не потрібно було звертати і потрапив на вузьку круту via Commerciale, яка ще й пару разів перетинає трамвайні колії.
При ухилі в 18% велик виходить за 50 км/год "на раз-два" і продовжує розганятись, доводилось постійно гальмувати. Відстійний спуск!
Ну нічого, добрався нормально, а в неділю відпочивав від суботнього відпочинку ))))