печери Ай-Петрі
по вертикалкам Карабі і Чатир-дагу ми лазили минулого року, тому цього разу було вибрана Ай-Петринська яйла. вертикалки там теж непогані, хоч і без такої кількості натічних утворень, як на попередніх яйлах. основною нашою метою була печера Каскадна, глибиною 400 м.
В Каскадку просто так не лазять, тільки експедиціями, тому Девовер підхоботився і вийшов на чувака з КСК, який цим займається. плани були нефігові: спуститись на ПБЛ, затягнути туди якісь продукти та інші хоботи, преночувати, дехто й попірнати у сифони мав. ну і провести обширне фотографування, у якому мені повинні були активно допомагати.
але склалось все не так :)
добирались ми довго і напряжно. з квитками були трабли і їхати довелось додатковим потягом, який сунувся до Криму аж 19 годин, коштував дорожче від нормальних потягів і прибував в Сімфер аж о 7й вечора. добратись в той же день на Ай-Петрі не виходило, тому довелось ночувати на Ангарському перевалі. таким чином, дорога до табору у нас зайняла майже півтори доби :(
ще й одразу по приїзду довелось спускатись в сусідню печеру за водою (60 метрів вниз). ну нічого, впорались.. )
01.
задоволена морда Норда на вилазі з печери. втрьох ми витягнули 37 літрів.
02.
наступного дня пішли на розвідку в Каскадку.
03.
в воронках досі лежав сніг, на дні першого колодязя - також. танучий також сніг капав на голови під час спуску, але не дуже інтенсивно :)
04.
05.
06.
спустились десь на 100 метрів, куди сунутись далі було не зовсім зрозуміло. вирішили на цьому розвідку завершити і все ж дочекатись Курту.
07.
вечірні посиденьки. Пеппі нам вголос читає Хемінгуея. Англійською :)
08.
наступного дня злазили в сусідню печеру "Харківську". 83 метри, здається. невеличка така печерка, навіть пофоткати нема що..
09.
схавали цукерок і полізли назад
10.
11.
плато розташоване на висоті 1200 метрів і повноцінна весна туди ще не дісталась. дерева на той час ще не цвіли, лише квіти.
12.
на 4й день приїхала Ярейка, а від Курти - ні слуху, ні духу. наша ночівля в печері накрилась. дайвінг - також.
і взагалі, нам доводилось самим спускатись по якійсь незрозумілій навісці, яка була в печері.
13.
місцева навіска виявилась дивовижно фіговою! купа якихось вузлів, іржаві спіти і вуха, а головне - побиті мотузки!
14.
у нас було 200 метрів мотузки, але цього явно було мало, а лізти по стрьомній навісці, яка там була, ми не стали. всякому ризику є межа.
так що наш спуск завершився десь на глибині 200 м. не мало, але й не багато. така от фігня.
15.
знову на поверхні.
16.
крім печер на плато ще є прикольна РЛСка. діюча :)
17.
туди ми й сходили з дівчатами
18.
прийшов солдатик і сказав, що там не можна знаходитись і, тим паче, фоткати.
логічно :)
19.
далі на нас чекав спуск з плато. але не простий, а через Місхорські гроти.
20.
дрова теж візьмемо з собою :)
21.
робимо навіску для спуску. далеко внизу видніється південний берег Криму
22.
ола-ла.. страшно )
23.
рюкзаки спускаємо окремо.
24.
вже затемна дістались до Місхорських гротів - печер у скельному масиві на висоті 900 м. над рівнем моря.
25.
внизу світяться Кореїз і Місхор. і місяць майже повний...
26.
ранок.. на схід сонця народ підриватись не схотів :)
27.
сам момент сходу я трохи пропустив.. хвилин на 10..
28.
29.
спускаємось далі.. нам ще дофіга....
30.
30.
32.
а далі був дуже напряжний спуск на сипухам.. навіть на кавказьких категорійних перевалах мені не було так важко..
загалом ми скинули метрів 600 висоти, поки вийшли на нормальні дороги і стежки..
втомились добряче..
33.
ще один сюрприз.. річку обгородили колючкою якісь мудаки. спершу я думав, що це водозабір, виявилось - ніфіга. якісь мажори. повбивав би.
ще не доводилось нелегально за водою лазити.
34.
втім, заночували ми кльово. ніхто нас не потурбував
35.
Алушта. море виявилось неочікувано теплим, - десь +18, - і я славно покупався :)
36.
Сімферополь.. нарешті додому :)
В Каскадку просто так не лазять, тільки експедиціями, тому Девовер підхоботився і вийшов на чувака з КСК, який цим займається. плани були нефігові: спуститись на ПБЛ, затягнути туди якісь продукти та інші хоботи, преночувати, дехто й попірнати у сифони мав. ну і провести обширне фотографування, у якому мені повинні були активно допомагати.
але склалось все не так :)
добирались ми довго і напряжно. з квитками були трабли і їхати довелось додатковим потягом, який сунувся до Криму аж 19 годин, коштував дорожче від нормальних потягів і прибував в Сімфер аж о 7й вечора. добратись в той же день на Ай-Петрі не виходило, тому довелось ночувати на Ангарському перевалі. таким чином, дорога до табору у нас зайняла майже півтори доби :(
ще й одразу по приїзду довелось спускатись в сусідню печеру за водою (60 метрів вниз). ну нічого, впорались.. )
01.
задоволена морда Норда на вилазі з печери. втрьох ми витягнули 37 літрів.
02.
наступного дня пішли на розвідку в Каскадку.
03.
в воронках досі лежав сніг, на дні першого колодязя - також. танучий також сніг капав на голови під час спуску, але не дуже інтенсивно :)
04.
05.
06.
спустились десь на 100 метрів, куди сунутись далі було не зовсім зрозуміло. вирішили на цьому розвідку завершити і все ж дочекатись Курту.
07.
вечірні посиденьки. Пеппі нам вголос читає Хемінгуея. Англійською :)
08.
наступного дня злазили в сусідню печеру "Харківську". 83 метри, здається. невеличка така печерка, навіть пофоткати нема що..
09.
схавали цукерок і полізли назад
10.
11.
плато розташоване на висоті 1200 метрів і повноцінна весна туди ще не дісталась. дерева на той час ще не цвіли, лише квіти.
12.
на 4й день приїхала Ярейка, а від Курти - ні слуху, ні духу. наша ночівля в печері накрилась. дайвінг - також.
і взагалі, нам доводилось самим спускатись по якійсь незрозумілій навісці, яка була в печері.
13.
місцева навіска виявилась дивовижно фіговою! купа якихось вузлів, іржаві спіти і вуха, а головне - побиті мотузки!
14.
у нас було 200 метрів мотузки, але цього явно було мало, а лізти по стрьомній навісці, яка там була, ми не стали. всякому ризику є межа.
так що наш спуск завершився десь на глибині 200 м. не мало, але й не багато. така от фігня.
15.
знову на поверхні.
16.
крім печер на плато ще є прикольна РЛСка. діюча :)
17.
туди ми й сходили з дівчатами
18.
прийшов солдатик і сказав, що там не можна знаходитись і, тим паче, фоткати.
логічно :)
19.
далі на нас чекав спуск з плато. але не простий, а через Місхорські гроти.
20.
дрова теж візьмемо з собою :)
21.
робимо навіску для спуску. далеко внизу видніється південний берег Криму
22.
ола-ла.. страшно )
23.
рюкзаки спускаємо окремо.
24.
вже затемна дістались до Місхорських гротів - печер у скельному масиві на висоті 900 м. над рівнем моря.
25.
внизу світяться Кореїз і Місхор. і місяць майже повний...
26.
ранок.. на схід сонця народ підриватись не схотів :)
27.
сам момент сходу я трохи пропустив.. хвилин на 10..
28.
29.
спускаємось далі.. нам ще дофіга....
30.
30.
32.
а далі був дуже напряжний спуск на сипухам.. навіть на кавказьких категорійних перевалах мені не було так важко..
загалом ми скинули метрів 600 висоти, поки вийшли на нормальні дороги і стежки..
втомились добряче..
33.
ще один сюрприз.. річку обгородили колючкою якісь мудаки. спершу я думав, що це водозабір, виявилось - ніфіга. якісь мажори. повбивав би.
ще не доводилось нелегально за водою лазити.
34.
втім, заночували ми кльово. ніхто нас не потурбував
35.
Алушта. море виявилось неочікувано теплим, - десь +18, - і я славно покупався :)
36.
Сімферополь.. нарешті додому :)