титан і торф
після бурхливої ночі з п'ятниці на суботу було важко кудись вибратись, але проявивши чудеса зібраності і оперативності, ми майже в час дня вирулили з м.Житомирської в напрямку Коростеня.
маршрут я складав в останні хвилини перед виходом з дому )))
взагалі, я думав, що нас буде четверо і ми не будем тіснитись в "Ниві", але Пеппі ще прихопила Градміра і в машині стало тісно, рюкзаки довелось відправити в верхній багажник. а по дорозі ми підібрали ще одину дівчинку і невдовзі "Нива", напхана шістьма тушками весело скакала по грунтовим дорогам між титановими кар'єрами.
першою нашою метою було глянути на роторні екскаватори, якими на Житомирщині добувають ільменіт.
перед поїздкою я знайшов на вікімапії ці екскаватори і поставив хрестик в атласі, але дані виявивлись застарілими - роторних екскаваторів на тому місці не було. неподалік рились парочка крокуючих екскаваторів і ми поїхали туди. охоронець розповів, де зараз знаходяться роторні, і дозволив подивитись на роботу драглайнів і гідромоніторів.
спершу ми повештались навколо, а потім екскаваторщик запросив нас всередину
продемонстував, як екскаватор риє і, як переміщається.
розповів купу всього цікавого, провів екскурсію нутрощами і навіть на стрілу дозволив вилізти. дуже кльовий мужик!
після цього ми поїхали туди, де повинні були стояти роторні няшки, і таки знайшли їх.
але спершу залізли в болото )))
це не озерце, а якесь шламосховище чи відстійник і вода там червоного кольору.
коли ми підійшли, роторні екскаватори не працювали, але задля нас робітники запустили один і показали, як він риє своїм ротором. крутецька машина )
ночувати ми стали неподалік і вночі ще раз з'їздили на кар'єр. на жаль, роторних монстрів так і не запусили, тільки крокуючий екскаватор, сяючи прожекторами, перекидав ільменітову сировину з кучі на кучу.
зранку покупались на кар'єрному озері. озеро ми явно вибрали не найкраще - вода була з якимось дивним кислим смаком. але нічого, всі, начебто залишились живі :)
потім порулили на озерянські торфовища, щоб глянути на торфозавод і вузькоколійку.
завод уже поламали :(
а вузькоколійка, зі слів робітників, начебто ще буде працювати.
Формік демонструє, як горить торф'яний пил. непогано горить, пилу набрали цілий пакет :)
Пеппі і снігоочищувач
потім нас попросили забрати свою тачку з території підприємсва і ми вирушили додому.
а по дорозі зупинились і стали проводити цікаві досліди з торф'яним пилом, створили розпилювач ))
шаманство!
без пригод доїхати не вдалось: в Чоповичах у нас полетіло зчеплення. Ферас щось колупав в двигуні, Маша залучила місцевих умільців, але проблему вирішити на місці не вдалось. з труднощами ми доїхали до Ворзеля, де нас зустрів і взяв на буксир partisan83. "Ниву" залишили в Ірпені, завантажились в партизанівський УАЗ і так доїхали до Києва, навіть до закриття метро встигли. всім учасникам поїздки і Партизану велике дякую!
такий от початок осені. продовження повинно бути непоганим :)
маршрут я складав в останні хвилини перед виходом з дому )))
взагалі, я думав, що нас буде четверо і ми не будем тіснитись в "Ниві", але Пеппі ще прихопила Градміра і в машині стало тісно, рюкзаки довелось відправити в верхній багажник. а по дорозі ми підібрали ще одину дівчинку і невдовзі "Нива", напхана шістьма тушками весело скакала по грунтовим дорогам між титановими кар'єрами.
першою нашою метою було глянути на роторні екскаватори, якими на Житомирщині добувають ільменіт.
перед поїздкою я знайшов на вікімапії ці екскаватори і поставив хрестик в атласі, але дані виявивлись застарілими - роторних екскаваторів на тому місці не було. неподалік рились парочка крокуючих екскаваторів і ми поїхали туди. охоронець розповів, де зараз знаходяться роторні, і дозволив подивитись на роботу драглайнів і гідромоніторів.
спершу ми повештались навколо, а потім екскаваторщик запросив нас всередину
продемонстував, як екскаватор риє і, як переміщається.
розповів купу всього цікавого, провів екскурсію нутрощами і навіть на стрілу дозволив вилізти. дуже кльовий мужик!
після цього ми поїхали туди, де повинні були стояти роторні няшки, і таки знайшли їх.
але спершу залізли в болото )))
це не озерце, а якесь шламосховище чи відстійник і вода там червоного кольору.
коли ми підійшли, роторні екскаватори не працювали, але задля нас робітники запустили один і показали, як він риє своїм ротором. крутецька машина )
ночувати ми стали неподалік і вночі ще раз з'їздили на кар'єр. на жаль, роторних монстрів так і не запусили, тільки крокуючий екскаватор, сяючи прожекторами, перекидав ільменітову сировину з кучі на кучу.
зранку покупались на кар'єрному озері. озеро ми явно вибрали не найкраще - вода була з якимось дивним кислим смаком. але нічого, всі, начебто залишились живі :)
потім порулили на озерянські торфовища, щоб глянути на торфозавод і вузькоколійку.
завод уже поламали :(
а вузькоколійка, зі слів робітників, начебто ще буде працювати.
Формік демонструє, як горить торф'яний пил. непогано горить, пилу набрали цілий пакет :)
Пеппі і снігоочищувач
потім нас попросили забрати свою тачку з території підприємсва і ми вирушили додому.
а по дорозі зупинились і стали проводити цікаві досліди з торф'яним пилом, створили розпилювач ))
шаманство!
без пригод доїхати не вдалось: в Чоповичах у нас полетіло зчеплення. Ферас щось колупав в двигуні, Маша залучила місцевих умільців, але проблему вирішити на місці не вдалось. з труднощами ми доїхали до Ворзеля, де нас зустрів і взяв на буксир partisan83. "Ниву" залишили в Ірпені, завантажились в партизанівський УАЗ і так доїхали до Києва, навіть до закриття метро встигли. всім учасникам поїздки і Партизану велике дякую!
такий от початок осені. продовження повинно бути непоганим :)