південна Тернопільщина
в кожному селі є легенда про підземний хід "від костьолу до замку", от за два дні я почув такі розповіді двічі :)
перша - про хід від костьолу в Товстому до Червоногрудського замку (20 км), друга - про печери від того ж замку до костелу в Городенці (відстань ще більша і взагалі хід проходить під Дністром(!)).
таксист з Городенки був ще не достатньо досвідченим розповідачем і в його легенді відчувалась невпевненість, а от дядько з Товстого розповідав про свій хід дуже переконливо ))) також у нього десь в клуні залишився німецький автомат і він його бере на полювання. от так :)
звісно, я погоджувався і взагалі був задоволений почути такі історії.
а ще я нарешті повернувся в Бучач, побачив замок своєї мрії біля Ниркова, і отримав дуже приємне враження від Заліщиків. фотографувалось, правда, якось мало, але то неважливо. я ж не за тим їхав )
ратуша в Бучачі, здається, так само виглядає, як і в 2007-му. така ж гарна і така ж в риштуванні..
та й взагалі, нічого там не змінилось..
"боян, але мій" :)
фотка, яку роблять всі, хто буває в Ниркові.. я теж не втримався. і взагалі, був просто у захваті, коли побачив цю долину.
от добиратись туди важкувато. ніби й близько, тільки пішки все ж довго, а з громадським транспортом поганенько. зате автостоп там дуже хороший :)
після Ниркова ми ще хотіли на Дністер покупатись і з'їздити в Устечко, але просто не вистачало часу... транспорт там перестає їздити досить рано..
тому довелось їхати в Заліщики. виявилось, таке миле маленьке містечко)
якоїсь особливої архітектури я не помітив, але зате там є Дністер і високі пагорби на протилежному березі.
на другий день ми все ж хотіли потрапити в Устечко і вирішили їхати через Городенку. тільки з транспортом ввечері в Городенці туго.. тому з Устечком трапився облом. і з автобусом на Заліщики теж )
довелось скористатись послугам городенківського таксі, ще і послухали про реалії життя таких містечок )
вірменська церква в Городенці, 1706 р.. зачинена і потріскана
далі у нас був чудовий план, повернутись з Заліщиків в Тернопіль і сісти на свій потяг до Києва. начебто нічого складного. але виявилось, що о 8-й вечора в Заліщиках вже зачинений автовокзал і ніяких автобусів немає! потягів також немає, лише якийсь нічний дизель, який прибуває в Тернопіль між 7 і 8 ранку. а в такий час мені вже варто було б бути в Києві, а не в Тернополі..
після того, як якийсь таксист назвав ціну 300 грн стало зрозуміло, що залишається лише автостоп )
я не люблю стопити ввечері і не був впевнений, що ми дістанемось до Тернополя в цей же день.
але це нам вдалось: трьома машинами, приблизно за 3 години ми туди доїхали. потяг наш давно поїхав, але в цьому плані Тернопіль рулить. там дофіга всяких потягів на Київ :)
а ще, я вперше побачив таку концентрацію бидла в Тернополі! взагалі дивний вечір був)) шансон в таксі, крики таксистів, які грали в карти, "Сіті-бар" з вульгарними дівахами і молодиками, які засинали мордами в салатах, звуки п'яних розборок і розбивання пляшок - все це мене увігнало в якийсь такий позитивно-навіжений настрій, що я навіть не пошкодував за пропущеним потягом ))
перша - про хід від костьолу в Товстому до Червоногрудського замку (20 км), друга - про печери від того ж замку до костелу в Городенці (відстань ще більша і взагалі хід проходить під Дністром(!)).
таксист з Городенки був ще не достатньо досвідченим розповідачем і в його легенді відчувалась невпевненість, а от дядько з Товстого розповідав про свій хід дуже переконливо ))) також у нього десь в клуні залишився німецький автомат і він його бере на полювання. от так :)
звісно, я погоджувався і взагалі був задоволений почути такі історії.
а ще я нарешті повернувся в Бучач, побачив замок своєї мрії біля Ниркова, і отримав дуже приємне враження від Заліщиків. фотографувалось, правда, якось мало, але то неважливо. я ж не за тим їхав )
ратуша в Бучачі, здається, так само виглядає, як і в 2007-му. така ж гарна і така ж в риштуванні..
та й взагалі, нічого там не змінилось..
"боян, але мій" :)
фотка, яку роблять всі, хто буває в Ниркові.. я теж не втримався. і взагалі, був просто у захваті, коли побачив цю долину.
от добиратись туди важкувато. ніби й близько, тільки пішки все ж довго, а з громадським транспортом поганенько. зате автостоп там дуже хороший :)
після Ниркова ми ще хотіли на Дністер покупатись і з'їздити в Устечко, але просто не вистачало часу... транспорт там перестає їздити досить рано..
тому довелось їхати в Заліщики. виявилось, таке миле маленьке містечко)
якоїсь особливої архітектури я не помітив, але зате там є Дністер і високі пагорби на протилежному березі.
на другий день ми все ж хотіли потрапити в Устечко і вирішили їхати через Городенку. тільки з транспортом ввечері в Городенці туго.. тому з Устечком трапився облом. і з автобусом на Заліщики теж )
довелось скористатись послугам городенківського таксі, ще і послухали про реалії життя таких містечок )
вірменська церква в Городенці, 1706 р.. зачинена і потріскана
далі у нас був чудовий план, повернутись з Заліщиків в Тернопіль і сісти на свій потяг до Києва. начебто нічого складного. але виявилось, що о 8-й вечора в Заліщиках вже зачинений автовокзал і ніяких автобусів немає! потягів також немає, лише якийсь нічний дизель, який прибуває в Тернопіль між 7 і 8 ранку. а в такий час мені вже варто було б бути в Києві, а не в Тернополі..
після того, як якийсь таксист назвав ціну 300 грн стало зрозуміло, що залишається лише автостоп )
я не люблю стопити ввечері і не був впевнений, що ми дістанемось до Тернополя в цей же день.
але це нам вдалось: трьома машинами, приблизно за 3 години ми туди доїхали. потяг наш давно поїхав, але в цьому плані Тернопіль рулить. там дофіга всяких потягів на Київ :)
а ще, я вперше побачив таку концентрацію бидла в Тернополі! взагалі дивний вечір був)) шансон в таксі, крики таксистів, які грали в карти, "Сіті-бар" з вульгарними дівахами і молодиками, які засинали мордами в салатах, звуки п'яних розборок і розбивання пляшок - все це мене увігнало в якийсь такий позитивно-навіжений настрій, що я навіть не пошкодував за пропущеним потягом ))