трейн-хоп - Дніпропетровськ
нарешті ми туди дістались: 2 електрички і 4 товарняки довезли нас до Дніпропетровська "всього" за 24 години :)
вражень - дофіга, фоток теж немало. програму, правда виконали леше наполовину - руфінг і діг провалили (
але тим не менше, поїздка того варта. я побачив вживу те, що до цього бачив лише в радянських фільмах - діючий великий металургійний завод!
станція ім.Тараса Шевченка в м. Сміла. товарняків небагато, а саме місто досить миле. принаймні, привокзальний ринок мене абсолютно не напрягав )
захопили крейдяний вагон. трошки брудно, але зате нехолодно і краєвиди можна дивитись.
тільки ховатись потрібно, щоб не помітили
останній перегін на товарняках: Чорноліська - П'ятихатки. порожній напіврозвалений вагон з під якоїсь металургійної сировини. після цього перегону у нас в волоссі було повно пилу і коли мились, то вода ставала фіолетовою..
Дніпропетровськ. бомж-вписка )
місцевий довгобуд. на жаль, забратись, туди не вдалось ((( завадила охорона...
місцевий метробуд. копер рекламує Нокію О_о
основний міський транспорт.
а метро ходить в основному по промзоні і станції одноманітні. та ще й проміжки великі - 12-14 хвилин.
далі ми вийшли на поверхню на промці, вештались якимись підхідняками, заскочили на товарняк і ледве не заїхали на територію заводу. але вирішили, що засвітла туди лізти не варто. людей по території вештається немало, а ми на місцевих зовсім не схожі.
проспект Свободи. повний треш...
відвали заводу ім. Петровського. теж охороняються.
ніби інша планета...
при відступі мене ледве не вхопила за ногу собака. в присутності охоронця вони зовсім злі (
несподівано наткнулись на якусь закинуту будівлю... мабуть колишній дім культури..
далі потинялись, поки не стемніло і вирішили йти на штурм заводу
огорожа там метрів 6 висотою, але на територію ми все ж проникли )
на території проходять багаторівневі естакади з десятками труб, драбинок, переходів і якихось хоботів..
здалеку видно відблиски прокатного цеху.. але як туди непомітно дістатись ми не знали, тому вирушили в сторону, де серед смогу проглядались три доменні печі
всюди трубопроводи і залізничні колії, по яких їздять маневрові тепловози
домни..
вид на заводські вугільні запаси.
після цього ми вилізли по зовнішній стіні домни метрів на 60 вгору, туди де все трясеться, шипить і багатотонні вагонетки піднімаються по стіні вгору, щоб засипати чергову порцію вугілля. а потім спустились вниз, туди, де з домни після плавки зливають метал
газовий вузол біля домни
вертаємось до цеху, в якому розливають метал. вирішили заглянути всередину з тих труб які заходять на дах. по дорозі бачили охоронців. два дядьки в камуфляжі і з собакою..
рідкий метал!
на цьому з заводом вирішили завершувати.. все-таки втомлююче заняття - постійно лазити по металургійному гіганту і переховуватись...
майже в 2 години ночі покинули цю територію і по депресивним промисловим кварталам пішли пішки на вокзал..
а після цього був день незалежності, який ми повністю протупили (
але тим не менше, поїздка видалась непоганою :) мабуть, варто туди ще повернутись і здійснити те, що не вдалось першого разу )
вражень - дофіга, фоток теж немало. програму, правда виконали леше наполовину - руфінг і діг провалили (
але тим не менше, поїздка того варта. я побачив вживу те, що до цього бачив лише в радянських фільмах - діючий великий металургійний завод!
станція ім.Тараса Шевченка в м. Сміла. товарняків небагато, а саме місто досить миле. принаймні, привокзальний ринок мене абсолютно не напрягав )
захопили крейдяний вагон. трошки брудно, але зате нехолодно і краєвиди можна дивитись.
тільки ховатись потрібно, щоб не помітили
останній перегін на товарняках: Чорноліська - П'ятихатки. порожній напіврозвалений вагон з під якоїсь металургійної сировини. після цього перегону у нас в волоссі було повно пилу і коли мились, то вода ставала фіолетовою..
Дніпропетровськ. бомж-вписка )
місцевий довгобуд. на жаль, забратись, туди не вдалось ((( завадила охорона...
місцевий метробуд. копер рекламує Нокію О_о
основний міський транспорт.
а метро ходить в основному по промзоні і станції одноманітні. та ще й проміжки великі - 12-14 хвилин.
далі ми вийшли на поверхню на промці, вештались якимись підхідняками, заскочили на товарняк і ледве не заїхали на територію заводу. але вирішили, що засвітла туди лізти не варто. людей по території вештається немало, а ми на місцевих зовсім не схожі.
проспект Свободи. повний треш...
відвали заводу ім. Петровського. теж охороняються.
ніби інша планета...
при відступі мене ледве не вхопила за ногу собака. в присутності охоронця вони зовсім злі (
несподівано наткнулись на якусь закинуту будівлю... мабуть колишній дім культури..
далі потинялись, поки не стемніло і вирішили йти на штурм заводу
огорожа там метрів 6 висотою, але на територію ми все ж проникли )
на території проходять багаторівневі естакади з десятками труб, драбинок, переходів і якихось хоботів..
здалеку видно відблиски прокатного цеху.. але як туди непомітно дістатись ми не знали, тому вирушили в сторону, де серед смогу проглядались три доменні печі
всюди трубопроводи і залізничні колії, по яких їздять маневрові тепловози
домни..
вид на заводські вугільні запаси.
після цього ми вилізли по зовнішній стіні домни метрів на 60 вгору, туди де все трясеться, шипить і багатотонні вагонетки піднімаються по стіні вгору, щоб засипати чергову порцію вугілля. а потім спустились вниз, туди, де з домни після плавки зливають метал
газовий вузол біля домни
вертаємось до цеху, в якому розливають метал. вирішили заглянути всередину з тих труб які заходять на дах. по дорозі бачили охоронців. два дядьки в камуфляжі і з собакою..
рідкий метал!
на цьому з заводом вирішили завершувати.. все-таки втомлююче заняття - постійно лазити по металургійному гіганту і переховуватись...
майже в 2 години ночі покинули цю територію і по депресивним промисловим кварталам пішли пішки на вокзал..
а після цього був день незалежності, який ми повністю протупили (
але тим не менше, поїздка видалась непоганою :) мабуть, варто туди ще повернутись і здійснити те, що не вдалось першого разу )