(no subject)
На території України (вірніше на частинці території України, яка обмежувалася південним заходом Хмельницької і південним сходом Тернопільської областей) виникло таке цікаве явище, як хасидизм. В ортодоксальному іудаїзмі Бог постає, як сувора, караюча людей сутність. Це багато в чому випливало із тяжких умов життя в Палестині. Пустелі, гори, кругом ворожі племена. В Україні ж, а особливо в тій частині, про яку я згадував, євреї побачили, що їжа є, природа досить прихильно ставиться до людей, місця красиві, тяжко працювати не треба. Це було наслідком особливої благодаті, яку на ці місця випромінював Бог. Звичайно, в першу чергу для українців. На території України Бог дозволив кожній людині спілкуватися з ним особисто і отримувати від цього насолоду і знання. Але євреї, з їх тисячолітнім досвідом спілкування з Богом, вловили першими в повній мірі цю благодать і використали собі на допомогу. Хасиди в Україні по суботам, коли збиралися, пили горілку, бенкетували, сміялися, співали, раділи тому, що Бог дав їм можливість жити в здоров’ї і достатку. Засновником хасидизму є Баал Шем Тов (Бешт), який народився в 1698 році в селі Окопи Борщівського району Тернопільської області. Що можна про нього сказати. Коли він прийшов в 1727 році свататися до рабина Гершона, щоб женитися на його сестрі, то той не пустив його навіть на поріг, тому що Баал Шем Тов ні по зовнішньому вигляду, ні по розмові, ні по одягу не відрізнявся від українського селянина.
Проте непорозуміння улагодилися і весілля відбулося. Від другого шлюбу у Баал Шем Това народився син Цві і дочка Адель. Однак відносини з зятем Гершоном не ладналися і молодій сім'ї довелося виїхати в далеке містечко Вижниця в Карпатських горах (Чернівецька область), де Бешт прожив сім років, заробляючи на життя важкою фізичною працею. Він добував вапно і торгував ним . Тоді Баал Шем Тов багато часу присвячував медитації і згідно традиції осягнув багато таємниць Тори. В цей період він познайомився з отаманом опришків Довбушем, ватазі якого одного разу допоміг сховатися в печері. За це Довбуш подарував Бешту люльку, з якою той не розлучався до кінця життя. Помер Баал Шем Тов в 1760 році і похований в селі Меджибіж біля Хмельницького.
Рабин Нахман, до якого зараз в Умань приїжджають тисячі паломників, це правнук Бешта. Народився Нахман в 1772 році в селі Меджибіж, в будинку Баал Шем Това. Довгий час Нахман жив в містечку Брацлав Вінницької області. Їздив Нахман (молода людина, бо помер він в 38 років від туберкульозу) на підводах між українськими селами і розказував попутникам, що бачить різні видіння, чує голос Бога. Коли в 1810 році він помер і його поховали в Умані, то на річницю смерті зібралося всього декілька родичів і знайомих, які розказували один одному про те, що вони від нього чули. Ще багато років тільки маленька кількість людей зберігала про нього пам'ять, а зараз десятки тисяч послідовників збираються у вересні в Умані на його могилі.
Історики говорять, що й зараз, наприклад, десь в Нью-Йорку, коли хасиди збираються в суботу, вони деколи співають українські пісні 18-19 століття. Слова і мелодію хасиди механічно повторюють. Вони вже не розуміють, що означають ці слова.
Проте непорозуміння улагодилися і весілля відбулося. Від другого шлюбу у Баал Шем Това народився син Цві і дочка Адель. Однак відносини з зятем Гершоном не ладналися і молодій сім'ї довелося виїхати в далеке містечко Вижниця в Карпатських горах (Чернівецька область), де Бешт прожив сім років, заробляючи на життя важкою фізичною працею. Він добував вапно і торгував ним . Тоді Баал Шем Тов багато часу присвячував медитації і згідно традиції осягнув багато таємниць Тори. В цей період він познайомився з отаманом опришків Довбушем, ватазі якого одного разу допоміг сховатися в печері. За це Довбуш подарував Бешту люльку, з якою той не розлучався до кінця життя. Помер Баал Шем Тов в 1760 році і похований в селі Меджибіж біля Хмельницького.
Рабин Нахман, до якого зараз в Умань приїжджають тисячі паломників, це правнук Бешта. Народився Нахман в 1772 році в селі Меджибіж, в будинку Баал Шем Това. Довгий час Нахман жив в містечку Брацлав Вінницької області. Їздив Нахман (молода людина, бо помер він в 38 років від туберкульозу) на підводах між українськими селами і розказував попутникам, що бачить різні видіння, чує голос Бога. Коли в 1810 році він помер і його поховали в Умані, то на річницю смерті зібралося всього декілька родичів і знайомих, які розказували один одному про те, що вони від нього чули. Ще багато років тільки маленька кількість людей зберігала про нього пам'ять, а зараз десятки тисяч послідовників збираються у вересні в Умані на його могилі.
Історики говорять, що й зараз, наприклад, десь в Нью-Йорку, коли хасиди збираються в суботу, вони деколи співають українські пісні 18-19 століття. Слова і мелодію хасиди механічно повторюють. Вони вже не розуміють, що означають ці слова.