втрачені можливості
..читала вчора свій старий щоденник і мені тааак не пособі стало))
Знаете чому?
через втрачену можливість. Я по дитячомму без тями була закохана, і так тормозити - як це робила я - було просто сумно. Мені так неприємно вчора було це читати. І розуміти - що я втратила, і що могла отримати.
Дивно
Дивно і цікаво здебільшого в якій коннотації цей досвід передався на мою нинішню психічну картину.
і чому я була такою нерішучою?? такою нічогонероблячою. Невже смислом цих стосунків для мене бажалося підсвідомо ( а значить і свідома картина така реальна вибудовувалася) - тільки олдностороннє страждання, мрійливість і очікування. Без відповіді.
І навіщо таких досвід людині?
Бо цей приклад є дуже популярним і частим у середній соціалізації особистості. Хм...
І що, якщо цей досвід не переживається людиною. Я вважала завжди, що переноситься на більш старший вік тоді.
Але хочу проаналізуваи ще.
Я б зараз із задоволенням би спробувала змінити минуле - і подивитись на результат в сучасному континиумі. Але зі сторони - із можливістю обирати.
Може цей негативний досвід мене зупинив від максимізації егоцентричності і самозакоханного істеричного типу? Хмм...
Я б і зараз із задоволенням поспілкувалась би з Д.Н.
на інших моїх пасій дещо теж передавався цей комплекс холодильнику, але там значущою була різниця у віці в плюс, і я ще просто не була налаштована на їхз віковий тип відносин. Тут можна легко виправдатись)) але не у паралелі Д.Н.
- Чи можна виправити у реальному часі помилки минулого? - як ви гадаєте?