Як ми розійшлись
В якийсь момент я зіставила всі факти - скільки разів і як він реагував на мої фото, і зрозуміла що майже ніяк. Настяльки ж хотів і спілкуватись по телефону і можливо і зустрічатись в реалі. Не пропонував нічого… хоча можна було вже напряму запросити мене в гості, якщо він вже ніяк вийти з дому не може…
Тоді я вирішила, що треба припиняти спілкування, щоб потім не страждати у відносинах де мене не дуже люблять і ігнорять.
В той день відповіла йому коротко. він одразу помітив що у мене дось з настроєм. Я не хотіла починати складну розмову з поясненнями. Але вечором все ж довелось..
Після висловлювання взаємних претензій, закінчили тим що я вирішила відрізати
- Коли вирішиш вийти з дому, напишеш. я не можу більше витрачати свій час.
Думала, може зробить з цього якийсь висновок
Але він відмовив, що буде спілкуватись зі мною, коли я буду більш адекватна.
До цього ще сексизм був, насмішливливо запитав чи у мене не пмс, що я така «неадекватна»
Короче, ситуація зайшла так , що я вже не могла все це забути і пробачити без втрати самоповаги.
Припинили спілкуватись ми 5 квітня.
Спочатку я чекала, що він напише дня 4-5. Хоча надії особливо не було.. буде вичікувати поки я напишу)
Я не могла писати. Думала, що це кінець. Мало того, що сама сказала йому писати тільки, коли зможе виходити на вулицю , так ще й він мене образив тим що у мене типу пмс, обезцінив мої переживання… написав що я неадекватна.
Ну якщо розібратись, так воно і виглядало для нього… і я знов як дура, і нічого не можу пояснити. Для нього нормально, що він не відчуває і не передає ніяких почуттів - адже ми не знайомі… а що я взагалі від нього хочу, ну реально.
Але я так боюсь, що повториться історія як з Женей…. я більше не можу так ризикувати своєю психікою.
Скоріш за все не варто з Р. продовжувати спілкуватись, я буду тільки страждати.
Через день побіжала в Баду, щоб відволікати себе. Побачила, що і він там є онлайн.
Спілкувалась багато там з новими чоловіками.
З двома навіть думала зустрітись. Потім може розповім ці історії…
Але швидко передумала. і шукала кожну мить причину, щоб ні з ким не зустрічатись. Я розуміла, що всіх буду порівнювати з Р не на їх користь…
Тепер мені потрібен час звикнути, пережити. а скільки? півроку мабуть.
Тепер я по 100 разів на день заходила в наш чат в телеграмі, щоб перевірити, коли в останнє він був онлайн. Помітила, що він частіше онлайн, ніж у часи, коли ми спілкувались 2 місяці. Може когось цікавіше знайшов…
Він часто заходив ненадовго ніби подивитись чи є повідомлення..
я відключила сповіщення від нього, щоб не смикатись на кожен звук сповіщення.
Тепер я завжди знала на будь-який звук телефону - це не він.
Ми часто розбігались за часом на 1 хвилину… він тільки що був онлайн.
Помітила, що і спати він лягав тепер пізніше, майже в 2 ночі, як і я.
В Баду його тепер не бачила , значить перейшов з кимость в телеграм.
Ну а я продовжувала шукати заміну. В кінці кінців, що мало чоловіків гарних тут?.. вони мені писали , але часто розмови закінчувались нічим, просто обривались. і мені було не цікаво майже ні з ким.
Іноді я думала, що тепер точно нікого підходящого не знайду роками, тому що хочу тільки Р.
Плакала майже кожен день, і так що не плакала навіть за померлими стільки..
Лічила по днях, скільки я вже живу без нього. і коли нарешті мені стане трохи легше?.
Може на 8 день стало…
Тоді я вирішила, що треба припиняти спілкування, щоб потім не страждати у відносинах де мене не дуже люблять і ігнорять.
В той день відповіла йому коротко. він одразу помітив що у мене дось з настроєм. Я не хотіла починати складну розмову з поясненнями. Але вечором все ж довелось..
Після висловлювання взаємних претензій, закінчили тим що я вирішила відрізати
- Коли вирішиш вийти з дому, напишеш. я не можу більше витрачати свій час.
Думала, може зробить з цього якийсь висновок
Але він відмовив, що буде спілкуватись зі мною, коли я буду більш адекватна.
До цього ще сексизм був, насмішливливо запитав чи у мене не пмс, що я така «неадекватна»
Короче, ситуація зайшла так , що я вже не могла все це забути і пробачити без втрати самоповаги.
Припинили спілкуватись ми 5 квітня.
Спочатку я чекала, що він напише дня 4-5. Хоча надії особливо не було.. буде вичікувати поки я напишу)
Я не могла писати. Думала, що це кінець. Мало того, що сама сказала йому писати тільки, коли зможе виходити на вулицю , так ще й він мене образив тим що у мене типу пмс, обезцінив мої переживання… написав що я неадекватна.
Ну якщо розібратись, так воно і виглядало для нього… і я знов як дура, і нічого не можу пояснити. Для нього нормально, що він не відчуває і не передає ніяких почуттів - адже ми не знайомі… а що я взагалі від нього хочу, ну реально.
Але я так боюсь, що повториться історія як з Женей…. я більше не можу так ризикувати своєю психікою.
Скоріш за все не варто з Р. продовжувати спілкуватись, я буду тільки страждати.
Через день побіжала в Баду, щоб відволікати себе. Побачила, що і він там є онлайн.
Спілкувалась багато там з новими чоловіками.
З двома навіть думала зустрітись. Потім може розповім ці історії…
Але швидко передумала. і шукала кожну мить причину, щоб ні з ким не зустрічатись. Я розуміла, що всіх буду порівнювати з Р не на їх користь…
Тепер мені потрібен час звикнути, пережити. а скільки? півроку мабуть.
Тепер я по 100 разів на день заходила в наш чат в телеграмі, щоб перевірити, коли в останнє він був онлайн. Помітила, що він частіше онлайн, ніж у часи, коли ми спілкувались 2 місяці. Може когось цікавіше знайшов…
Він часто заходив ненадовго ніби подивитись чи є повідомлення..
я відключила сповіщення від нього, щоб не смикатись на кожен звук сповіщення.
Тепер я завжди знала на будь-який звук телефону - це не він.
Ми часто розбігались за часом на 1 хвилину… він тільки що був онлайн.
Помітила, що і спати він лягав тепер пізніше, майже в 2 ночі, як і я.
В Баду його тепер не бачила , значить перейшов з кимость в телеграм.
Ну а я продовжувала шукати заміну. В кінці кінців, що мало чоловіків гарних тут?.. вони мені писали , але часто розмови закінчувались нічим, просто обривались. і мені було не цікаво майже ні з ким.
Іноді я думала, що тепер точно нікого підходящого не знайду роками, тому що хочу тільки Р.
Плакала майже кожен день, і так що не плакала навіть за померлими стільки..
Лічила по днях, скільки я вже живу без нього. і коли нарешті мені стане трохи легше?.
Може на 8 день стало…