Повісточний безлад
Потім в якийсь день він написав, що найближчим часом не буде виходити з дому, бо повістки роздають активно.
як він виразився «повісточний безлад». це тоді, коли почали відео викладати, що людей силоміць на вулицях хапають..
В цей момент в мене просто все охолонуло. Я так мріяла вже про секс з ним, мені кожну хвилину марились образи….
А як тепер з цим жити? з цим розумінням. Там хлопці гинуть кожен день, їм потрібна допомога….
Я вирішила спровокувати його на щось. все одно нічого вже не хотілось.
Спитала, а що він боїться піти в армію???
Він на це відповів, що планів таких не має, і чому я не йду?
Ну взагалі клас. Я насправді за рівні права , тому не вважаю, що жінки можуть не йти. Я справді думаю і хочу іноді йти, але розумію, що я нічого не вмію, дуже звикла до комфортного життя і свого доходу. і можу допомагати фінансово, а там невідомо чи буде
з мене користь.
Він пригадав, що на початку війни дещо волонтерів.
я вирішила знущатись далі і написала в якості жарту - Це тебе не виправдовує)
Він поставив на це реакцію - какашку.
Потів він сказав, що ми так посваримось, через політичні теми…
А це вже взагалі бісить мене - яка політика? тут люди вмирають…
Написала , що ховатись по місцю прописки смішно.
На що він відповів, що не ховається, бо нічого ще не отримував. А тільки уникає повістки.
Я в цей час намагалась вмовити себе що це ок… і почала розуміти, що мене засмучує. Найбільше не те, що він не готовий воювати… а те що я з ним не зможу зустрітись, поки він вдома сидить….
Після цієї розмови я не писала йому всі вихідні. І він не писав мені.
Але те що в нас багато спільних внтересів, спільна професія, змушувало задуматись, чи на жалію я і чи не варто спробувати продовжити знайомство.
тоді і написала йому.
Знала, що він злиться. Бачу характер
Написала так по дитячому «Ти більше не хочеш продовжувати знайомство зі мною???»
Боже, це насправді такий сором.. спочатку сама спровокувала все це, а потім…..
він відповів.
Я вирішила розіграти козирну карту.
Сказала, що просто була сильно засмучена, тим що не зможу з ним зустрітись..
Він охоче відповів, що теж хотів зустрітись.
ми обговорили хто чим незадоволен.
Я запевнила, що я проти щоб програмісти йшли воювати як гарматне м‘ясо.
Це правда, якщо людина може працювати головою, то краще щоб так і було.
Якийсь час ми обережно спілкувались на нейтральні теми.
Захопило мене те , що в нас схожі інтереси по подорожах світом. Він теж любить екзотичні країни, більш ніж Європу. Хоча не знаю, чи був він десь у Європі.
Потім виявилось, що він по Україні майже не їздив.
Не був у Львові?? як можна так плекати українську і не бувати у Львові, не чути таку красиву львівську мову?
Не був у Криму. Не встиг до окупації, а потім вже звісно не їздили українці туди.
Ще захопилась тим що він лазить по небезпечних містах в катакомбах. Скинув відео звідти. Мені не дуже це хоббі зрозуміле, але я захопилась атмосферою дослідження нових місць і почала згадувати, де лазила я. Скинула відео як лізли по вузькому каньону серед скель в Кападокії. Мені ж теж дико подобається відкривати нове.
Він сказав, що мріє знайти прохід з Одеси до Усатово.
як він виразився «повісточний безлад». це тоді, коли почали відео викладати, що людей силоміць на вулицях хапають..
В цей момент в мене просто все охолонуло. Я так мріяла вже про секс з ним, мені кожну хвилину марились образи….
А як тепер з цим жити? з цим розумінням. Там хлопці гинуть кожен день, їм потрібна допомога….
Я вирішила спровокувати його на щось. все одно нічого вже не хотілось.
Спитала, а що він боїться піти в армію???
Він на це відповів, що планів таких не має, і чому я не йду?
Ну взагалі клас. Я насправді за рівні права , тому не вважаю, що жінки можуть не йти. Я справді думаю і хочу іноді йти, але розумію, що я нічого не вмію, дуже звикла до комфортного життя і свого доходу. і можу допомагати фінансово, а там невідомо чи буде
з мене користь.
Він пригадав, що на початку війни дещо волонтерів.
я вирішила знущатись далі і написала в якості жарту - Це тебе не виправдовує)
Він поставив на це реакцію - какашку.
Потів він сказав, що ми так посваримось, через політичні теми…
А це вже взагалі бісить мене - яка політика? тут люди вмирають…
Написала , що ховатись по місцю прописки смішно.
На що він відповів, що не ховається, бо нічого ще не отримував. А тільки уникає повістки.
Я в цей час намагалась вмовити себе що це ок… і почала розуміти, що мене засмучує. Найбільше не те, що він не готовий воювати… а те що я з ним не зможу зустрітись, поки він вдома сидить….
Після цієї розмови я не писала йому всі вихідні. І він не писав мені.
Але те що в нас багато спільних внтересів, спільна професія, змушувало задуматись, чи на жалію я і чи не варто спробувати продовжити знайомство.
тоді і написала йому.
Знала, що він злиться. Бачу характер
Написала так по дитячому «Ти більше не хочеш продовжувати знайомство зі мною???»
Боже, це насправді такий сором.. спочатку сама спровокувала все це, а потім…..
він відповів.
Я вирішила розіграти козирну карту.
Сказала, що просто була сильно засмучена, тим що не зможу з ним зустрітись..
Він охоче відповів, що теж хотів зустрітись.
ми обговорили хто чим незадоволен.
Я запевнила, що я проти щоб програмісти йшли воювати як гарматне м‘ясо.
Це правда, якщо людина може працювати головою, то краще щоб так і було.
Якийсь час ми обережно спілкувались на нейтральні теми.
Захопило мене те , що в нас схожі інтереси по подорожах світом. Він теж любить екзотичні країни, більш ніж Європу. Хоча не знаю, чи був він десь у Європі.
Потім виявилось, що він по Україні майже не їздив.
Не був у Львові?? як можна так плекати українську і не бувати у Львові, не чути таку красиву львівську мову?
Не був у Криму. Не встиг до окупації, а потім вже звісно не їздили українці туди.
Ще захопилась тим що він лазить по небезпечних містах в катакомбах. Скинув відео звідти. Мені не дуже це хоббі зрозуміле, але я захопилась атмосферою дослідження нових місць і почала згадувати, де лазила я. Скинула відео як лізли по вузькому каньону серед скель в Кападокії. Мені ж теж дико подобається відкривати нове.
Він сказав, що мріє знайти прохід з Одеси до Усатово.