Немає пророків і месій?
Про квоти на український контент в ефірі.
Дехто лицемірно твердить, що мовляв "українська музика програє російській у якості". Ну, тобто що уявний Вакарчук програє у якості уявному Тіматі. Не смішно? Народ, що створив сотні тисяч мелодійних пісень, не може створити конкуренції "ой люлі малінам" і нудотним та ще й позиченим репам?
Дехто нарікає на те, що заповнити ефір якісним українським контентом неможливо, бо його обмаль. І це частково вірно. ЧАСТКОВО. Бо в роки наглого формування "новой історічєской общності савєцкого народа" український контент нагло виживався на периферію. Але - цього контенту через край, якщо, звичайно, не лінуватися шукати. А шукати не хочеться. Можна ж, наприклад, ставити через раз "Червону руту" і набити оскомину в цілому чудовою піснею аж до, пробачте, ригачки. Попутно виробивши до неї й до інших українських пісень відразу.
Так що ж із українською і за змістом і за духом музикою? Кому цікаво, той знайде МОЮ відповідь під катом.
До всіх явищ я намагаюсь підходити системно. Тому не просто заЮтубився, а розклав українську музику по часових і жанрових поличках. Естраду, умовно кажучи. Заодно кину камінець в радіо "Мелодія", для якого ностальжі концентрується в щоденному диско "Модерн токінг" або "італійцях" 1980-х. Ну і, звичайно, червоній руті.
Це про радіо ностальжі, а не про сучасну українську музику, яка переживає справжній ренесанс (подивитись хоча б "Живяком").
Радіо ностальжі для того й існує, щоб надати можливість людям "не з інтернету" (а таких чимало, повірте, і вони також хочуть чогось для душі) послухати музику УСІХ ЧАСІВ, а не лише 1980-1990-их.
Хто знає, крім вузького кола фахівців. про чудове українське танго Богдана Весоловського? (бо ж словосполучення "українське танго" викликає остовпіння у декого).
Хто пам`ятає чудові голоси і душевні пісні у виконанні Костянтина Огнєвого, Тетяни Русової, гуртів "Смерічка" або "Кобза"? Сумніваюсь, що більшості ці імена і назви щось скажуть. Бо за модернтокінгами ніколи (до речі, унылейшая музыка это диско, худшая из всех известных мне стилей).
Ну добре, то також специфіка 1960-х. Але послухайте ось - невже душі не зачеплять - "На долині туман упав", "Не топчіть конвалій", "Місто спить" ("Київський вальс", бажано у виконанні Квітки Цісик), "Троянди" ("На пероні, на люднім пероні"), "Очі волошкові", "Гуцулка Ксеня", "Тиша навкруги" (у виконанні Мареничів) etc? А як щодо пісень Анатолія Горчинського?
Шукайте і обрящете. Я за годину "накопав" українського контенту на добу ефірного віщання від танго й твісту до фанк-року. Тут тобі і рання Ірина Білик, й Гадюкіни, і ВВ, і навіть "одноденка" "Степ" зі своїм нетлінним смаженим кабанчиком...
Щодо сучасної української музики, то тут взагалі можна заблукати.
Тому, громадяни, не треба "вмикати дурня" і із широко заплющеними очима мантрувати про ущербність української естрадної музики. Вона не просто є - її "навалом" і переважно чудової якості.
Дехто лицемірно твердить, що мовляв "українська музика програє російській у якості". Ну, тобто що уявний Вакарчук програє у якості уявному Тіматі. Не смішно? Народ, що створив сотні тисяч мелодійних пісень, не може створити конкуренції "ой люлі малінам" і нудотним та ще й позиченим репам?
Дехто нарікає на те, що заповнити ефір якісним українським контентом неможливо, бо його обмаль. І це частково вірно. ЧАСТКОВО. Бо в роки наглого формування "новой історічєской общності савєцкого народа" український контент нагло виживався на периферію. Але - цього контенту через край, якщо, звичайно, не лінуватися шукати. А шукати не хочеться. Можна ж, наприклад, ставити через раз "Червону руту" і набити оскомину в цілому чудовою піснею аж до, пробачте, ригачки. Попутно виробивши до неї й до інших українських пісень відразу.
Так що ж із українською і за змістом і за духом музикою? Кому цікаво, той знайде МОЮ відповідь під катом.
До всіх явищ я намагаюсь підходити системно. Тому не просто заЮтубився, а розклав українську музику по часових і жанрових поличках. Естраду, умовно кажучи. Заодно кину камінець в радіо "Мелодія", для якого ностальжі концентрується в щоденному диско "Модерн токінг" або "італійцях" 1980-х. Ну і, звичайно, червоній руті.
Це про радіо ностальжі, а не про сучасну українську музику, яка переживає справжній ренесанс (подивитись хоча б "Живяком").
Радіо ностальжі для того й існує, щоб надати можливість людям "не з інтернету" (а таких чимало, повірте, і вони також хочуть чогось для душі) послухати музику УСІХ ЧАСІВ, а не лише 1980-1990-их.
Хто знає, крім вузького кола фахівців. про чудове українське танго Богдана Весоловського? (бо ж словосполучення "українське танго" викликає остовпіння у декого).
Хто пам`ятає чудові голоси і душевні пісні у виконанні Костянтина Огнєвого, Тетяни Русової, гуртів "Смерічка" або "Кобза"? Сумніваюсь, що більшості ці імена і назви щось скажуть. Бо за модернтокінгами ніколи (до речі, унылейшая музыка это диско, худшая из всех известных мне стилей).
Ну добре, то також специфіка 1960-х. Але послухайте ось - невже душі не зачеплять - "На долині туман упав", "Не топчіть конвалій", "Місто спить" ("Київський вальс", бажано у виконанні Квітки Цісик), "Троянди" ("На пероні, на люднім пероні"), "Очі волошкові", "Гуцулка Ксеня", "Тиша навкруги" (у виконанні Мареничів) etc? А як щодо пісень Анатолія Горчинського?
Шукайте і обрящете. Я за годину "накопав" українського контенту на добу ефірного віщання від танго й твісту до фанк-року. Тут тобі і рання Ірина Білик, й Гадюкіни, і ВВ, і навіть "одноденка" "Степ" зі своїм нетлінним смаженим кабанчиком...
Щодо сучасної української музики, то тут взагалі можна заблукати.
Тому, громадяни, не треба "вмикати дурня" і із широко заплющеними очима мантрувати про ущербність української естрадної музики. Вона не просто є - її "навалом" і переважно чудової якості.