Дело чести и принципа
ПИСЬМО ОТ АНАСТАСИИ ДЖОКОНДЫ. МЫ ПУБЛИКУЕМ ЕГО БЕЗ РЕДАКЦИИ
Моя борьба продолжается, и, в целом, я приняла свою судьбу. Мне, как и многим женщинам, долгий период, было стыдно говорить про деньги, про то, что нас обокрал с дочкой отец ребёнка и требовать уважения и любви к своей дочке.
Я 8 лет думала над этим. И не могла понять, почему я должна смирится с тем, что выходя замуж у меня была квартира, а разведясь у нас всё имущество "отжал" отец ребёнка.
Я не могла понять, почему я женщина с грудным ребёнком на руках вынуждена арендовать квартиру, когда её отец горя не знает и никак не участвует в её судьбе.
Моё сердце обливалось кровью, каждое утро, день и ночь, когда я думала над тем, с чем моей дочке придётся жить.
И я приняла решение: выиграть эту войну.
В начале марта я отправила 8 писем такого содержания на: Новый канал, в УНИАН, на канал 112, на Громадське, в БЮТ, Министру Юстиции Украины, Представителю по делам детей в Администрации президента и помощнику в Администрацию Президента.
Я получила ответ от высокопоставленного чиновника из партии БЮТ Подгорного С.П. Из которого сделала вывод, что моё дело можно описать в нескольких томах, а не посвященному человеку из текста в 1-2 страницы трудно разобраться и я написала новы ответ:
Відповідь на лист № 20 83439
Доброго дня, Сергій!
Ви мене не правильно зрозуміли.
Історію про Суди я розповіла, для того, щоб ви розуміли на що здатна підла людина по відношенню до своєї дитини і до жінки. У тому листі був короткий опис того, що відступати мені нікуди тому, що мій колишній чоловік і батько дитини вважає, що він має право так поступати з людьми і з дітьми - «віджати» все, не платити аліменти і жити розкошуючи (вибачте за літературне викладення).
Мене, навпаки, цікавить ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ СУДУ.
Я буду домагатися ВИКОНАННЯ рішення суду по аліментах. Він повинен нам за 8 років, 1/4 від його доходів по бізнесу, який ми створювали разом і 1/6 за 3 роки.
На сьогоднішній день, мене цікавить робота тільки з Міністерством Юстиції. Яке створено для того, щоб бути справедливим органом і вирішувати проблеми як у мене.
Те, що відбувається зі мною сьогодні, говорить про те, що жінки і діти, на відміну від чоловіків не мають ніяких прав і їх ніхто не захищає. Якісь люди в Міністерстві Юстиції, вважають, що можуть красти арешти майна, за якісь «договорняки» і інші документи про те, що аліменти не сплачуються, запит в податкову для виявлення його реальних доходів не робиться (точніше робився, як мінімум, один раз, але потім його викрали).
Інтереси матерів і дітей повністю ігноруються і не виконуються, а це половина виборців.
По суті, на сьогоднішній день ситуація така, що жінка начебто не існує, а в моєму випадку повинна ще й доплачувати за те, що народила цій країні дитину. Нагадую, що він нас 2 рази безкарно пограбував і т.д.
На момент виходу заміж, я була дівчина з квартирою. Зараз у мене нічого немає, через Буйницького. Він домовляється з непорядними людьми і залишається повністю безкарним.
Я вважаю, що це мій святий обов'язок перед донькою, своєю мамою і всіма жінками і дітьми країни домогтися ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ ДАРНИЦЬКОГО СУДУ і відновити викрадений арешт майна 2012 року, щоб Буйницький зробив ВІДКАТИ НЕЗАКОННИХ УГОД.
Я намагалася з ним поговорити в цьому місяці, ще раз про те, щоб він просто повернув, то що вкрав у нас з дитиною (навіть без аліментів), але він відмовляється по хорошому домовлятися. Він рахує, що в нас не має Країни, и рахує, що не має порядних людей. Але це не так.
Він плює в обличчя законам України. Плює в обличчя всім дітям і всім жінкам.
Як людина з народу, я знаю, що країна на межі і шукає хоч щось позитивне. Не нескінченний процес, а рішення і реалізацію.
Кожна жінка в розлученні (за винятком дуже рідкісних випадків) не отримує або недоотримує аліменти. Люди зневірилися, і я можу стати для вас тим вогником, який поверне віру жіночої половини виборців в те, що у нас, жінок, є права. Що наші діти - захищені.
Лідером вашої партії є жінка, і їй буде легше, ніж лідерам чоловікам скористатися цією можливістю.
Я не планую спускати цю справу на гальмах, я буду йти до перемоги. Я повертаюся до Києва, знайду всіх людей, які реагували на моє діло і я буду говорити з ними особисто. Я з'їжджу в ЗМІ, найму піарників, в кінці кінців. Якщо ви вирішите, що вам не цікава моя справа.
Коли я думаю, що моїй дочці доведеться прожити життя з усвідомленням того, що її кинув власний батько моє материнське серце стає величезним, а моя сила не Велика.
Я вже прожила період, коли не могла відійти від маленької дитини і нам нема за що було купити навіть молоко. А Міністерство Юстиції не робило НІЧОГО.
Я ніколи не хотіла йти в політику, і зараз не планую. Але я готова дати всі необхідні інтерв'ю під прапорами тих людей, яким цікаво створювати справедливу Державу і допомогти мені повернути моє майно за допомогою виконання рішення Дарницького суду.
Тому, що країна в якій не виконуються навіть рішення Суду, це колапс.
Додатки:
1. Рішення Суду про стягнення аліментів з Буйницького О.А. у розмірі ¼ від УСІХ видів заробітку до досягнення дитиною повноліття...
....
8. Докази його реального стану доходів.
В целом письмо изложено в литературной форме, потому, что моё дело давно вышло из-под контроля официальной юриспреденции и стало символом взяточничества и коррупции в стране.
Также моё дело стало символом того, что в нашей стране нет уважения к женщинам и детям. У меня складывается впечатление, что нас не считают за людей. Но я не готова подарить такую судьбу своей дочке. Преступления направленные против неё, это преступления которые для меня в несколько раз больше, чем преступления направленные против меня.
Я не могу, как мать, спустить это дело на тормозах. Моя дочь не будет жить с осознанием того, что её кинул собственный отец. Она будет расти счастливым и довольным жизнью ребёнком, потому, что у неё есть я. И я компенсирую поступки ублюдка-отца тем, что он ответит за свои преступления против нас.
Я не агрессивный и добрый человек (на что и рассчитывал отец ребёнка) и заниматься этим делом для меня сложная и не понятная карма. Но я принимаю бой. И стану первой в стране женщиной, которая сможет отстоять свои права против беспредела не чистых на руку чиновников.
Мой пример станет уроком для безответственных отцов и для отчаявшихся матерей.
И знайте, у нас с дочкой всё хорошо. А это - дело чести и принципа.
Моя борьба продолжается, и, в целом, я приняла свою судьбу. Мне, как и многим женщинам, долгий период, было стыдно говорить про деньги, про то, что нас обокрал с дочкой отец ребёнка и требовать уважения и любви к своей дочке.
Я 8 лет думала над этим. И не могла понять, почему я должна смирится с тем, что выходя замуж у меня была квартира, а разведясь у нас всё имущество "отжал" отец ребёнка.
Я не могла понять, почему я женщина с грудным ребёнком на руках вынуждена арендовать квартиру, когда её отец горя не знает и никак не участвует в её судьбе.
Моё сердце обливалось кровью, каждое утро, день и ночь, когда я думала над тем, с чем моей дочке придётся жить.
И я приняла решение: выиграть эту войну.
В начале марта я отправила 8 писем такого содержания на: Новый канал, в УНИАН, на канал 112, на Громадське, в БЮТ, Министру Юстиции Украины, Представителю по делам детей в Администрации президента и помощнику в Администрацию Президента.
Я получила ответ от высокопоставленного чиновника из партии БЮТ Подгорного С.П. Из которого сделала вывод, что моё дело можно описать в нескольких томах, а не посвященному человеку из текста в 1-2 страницы трудно разобраться и я написала новы ответ:
Відповідь на лист № 20 83439
Доброго дня, Сергій!
Ви мене не правильно зрозуміли.
Історію про Суди я розповіла, для того, щоб ви розуміли на що здатна підла людина по відношенню до своєї дитини і до жінки. У тому листі був короткий опис того, що відступати мені нікуди тому, що мій колишній чоловік і батько дитини вважає, що він має право так поступати з людьми і з дітьми - «віджати» все, не платити аліменти і жити розкошуючи (вибачте за літературне викладення).
Мене, навпаки, цікавить ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ СУДУ.
Я буду домагатися ВИКОНАННЯ рішення суду по аліментах. Він повинен нам за 8 років, 1/4 від його доходів по бізнесу, який ми створювали разом і 1/6 за 3 роки.
На сьогоднішній день, мене цікавить робота тільки з Міністерством Юстиції. Яке створено для того, щоб бути справедливим органом і вирішувати проблеми як у мене.
Те, що відбувається зі мною сьогодні, говорить про те, що жінки і діти, на відміну від чоловіків не мають ніяких прав і їх ніхто не захищає. Якісь люди в Міністерстві Юстиції, вважають, що можуть красти арешти майна, за якісь «договорняки» і інші документи про те, що аліменти не сплачуються, запит в податкову для виявлення його реальних доходів не робиться (точніше робився, як мінімум, один раз, але потім його викрали).
Інтереси матерів і дітей повністю ігноруються і не виконуються, а це половина виборців.
По суті, на сьогоднішній день ситуація така, що жінка начебто не існує, а в моєму випадку повинна ще й доплачувати за те, що народила цій країні дитину. Нагадую, що він нас 2 рази безкарно пограбував і т.д.
На момент виходу заміж, я була дівчина з квартирою. Зараз у мене нічого немає, через Буйницького. Він домовляється з непорядними людьми і залишається повністю безкарним.
Я вважаю, що це мій святий обов'язок перед донькою, своєю мамою і всіма жінками і дітьми країни домогтися ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ ДАРНИЦЬКОГО СУДУ і відновити викрадений арешт майна 2012 року, щоб Буйницький зробив ВІДКАТИ НЕЗАКОННИХ УГОД.
Я намагалася з ним поговорити в цьому місяці, ще раз про те, щоб він просто повернув, то що вкрав у нас з дитиною (навіть без аліментів), але він відмовляється по хорошому домовлятися. Він рахує, що в нас не має Країни, и рахує, що не має порядних людей. Але це не так.
Він плює в обличчя законам України. Плює в обличчя всім дітям і всім жінкам.
Як людина з народу, я знаю, що країна на межі і шукає хоч щось позитивне. Не нескінченний процес, а рішення і реалізацію.
Кожна жінка в розлученні (за винятком дуже рідкісних випадків) не отримує або недоотримує аліменти. Люди зневірилися, і я можу стати для вас тим вогником, який поверне віру жіночої половини виборців в те, що у нас, жінок, є права. Що наші діти - захищені.
Лідером вашої партії є жінка, і їй буде легше, ніж лідерам чоловікам скористатися цією можливістю.
Я не планую спускати цю справу на гальмах, я буду йти до перемоги. Я повертаюся до Києва, знайду всіх людей, які реагували на моє діло і я буду говорити з ними особисто. Я з'їжджу в ЗМІ, найму піарників, в кінці кінців. Якщо ви вирішите, що вам не цікава моя справа.
Коли я думаю, що моїй дочці доведеться прожити життя з усвідомленням того, що її кинув власний батько моє материнське серце стає величезним, а моя сила не Велика.
Я вже прожила період, коли не могла відійти від маленької дитини і нам нема за що було купити навіть молоко. А Міністерство Юстиції не робило НІЧОГО.
Я ніколи не хотіла йти в політику, і зараз не планую. Але я готова дати всі необхідні інтерв'ю під прапорами тих людей, яким цікаво створювати справедливу Державу і допомогти мені повернути моє майно за допомогою виконання рішення Дарницького суду.
Тому, що країна в якій не виконуються навіть рішення Суду, це колапс.
Додатки:
1. Рішення Суду про стягнення аліментів з Буйницького О.А. у розмірі ¼ від УСІХ видів заробітку до досягнення дитиною повноліття...
....
8. Докази його реального стану доходів.
В целом письмо изложено в литературной форме, потому, что моё дело давно вышло из-под контроля официальной юриспреденции и стало символом взяточничества и коррупции в стране.
Также моё дело стало символом того, что в нашей стране нет уважения к женщинам и детям. У меня складывается впечатление, что нас не считают за людей. Но я не готова подарить такую судьбу своей дочке. Преступления направленные против неё, это преступления которые для меня в несколько раз больше, чем преступления направленные против меня.
Я не могу, как мать, спустить это дело на тормозах. Моя дочь не будет жить с осознанием того, что её кинул собственный отец. Она будет расти счастливым и довольным жизнью ребёнком, потому, что у неё есть я. И я компенсирую поступки ублюдка-отца тем, что он ответит за свои преступления против нас.
Я не агрессивный и добрый человек (на что и рассчитывал отец ребёнка) и заниматься этим делом для меня сложная и не понятная карма. Но я принимаю бой. И стану первой в стране женщиной, которая сможет отстоять свои права против беспредела не чистых на руку чиновников.
Мой пример станет уроком для безответственных отцов и для отчаявшихся матерей.
И знайте, у нас с дочкой всё хорошо. А это - дело чести и принципа.