За вікном Болгарія. Диявольський міст
Хвиляста гірська дорога, в обрамленні злегка пожовклого листя, вела своїми серпантинами в глибину болгарських Родоп, сподіваючись згодом зустрітися з дивовижною спорудою, яку нарекли Диявольським мостом.
Від невеличкого гірського містечка Ардино, у визначеному напрямку вела ідеально асфальтована, дарма що і завузька, дорога довжиною кілометрів з дев’ять, додаючи упевненості, що так буде без кінця. Аж ні! Останні три кілометра слід долати ґрунтовим, місцями кам’яним шляхом. Тож облишаю авто на імпровізованій стоянці і вирушаю пішки.
Маршрут в напрямку моста йде на ухил і це додає бадьорості та швидкості руху.
Ранішній візит, за відсутності мас туристів, дає можливість вдихати чисте гірське повітря, слухати пташиний спів та милуватися навколишніми ландшафтами.
І ось, крізь гілки та листя починає проглядатися очікувана кам’яна споруда.
Поруч досипають у своїх наметах ті, кого не лякає містичність диявольського «передмістя».
А міст вже ось - на відстані простягненої руки і на висоті 400 метрів над рівнем моря.
Зведено його було над річкою Арда у ХVI сторіччі не пошкодувавши каміння на три арки, найбільша з яких сягає 12 метрів.
Піднімаюся на міст, навколо якого ходить безліч всіляких легенд, через що його висота, за практичної відсутності бортиків, здається набагато більшою.
З його верхівки відкривається чудова панорами розщелини зі стрімкими водами, в шумі яких згадуємо про першу з багатьох існуючих історій.
В далекі часи правління тут Османської Імперії, один з багатих нащадків яничар запалав пристрастю до місцевої дівчини, яка не поділяла його почуттів та й перспектива опинитися в гаремі також не надихала, через що подалася вона у гори. Перебігаючи якраз по цьому містку, її побачили турецькі вершники й почали переслідувати. Дівчина стала на край моста і вже майже попрощалася із життям, як переслідники ступивши на міст, побачили у воді око диявола і завдали ганебного стрекоча.
З переляку чого хочеш може примаритись, хоча острівець попід мостом більше нагадує мені персонажів «Зоряних війн». Но то таке. Януковичу он було у Франківську куряче яйце його нутрощами випотрошеними явилося, про яких дівчат будеш в такі хвилини думати.
А я тим часом обертаюся і спостерігаю вже інший напрямок, де утворилася гладенька заводь, в дзеркальній поверхні якої відбиваються місцеві живописні краєвиди.
Не дивлячись на такий ідеалістичний пейзаж, наступна легенда про міст вносить її слухачеві певне внутрішнє хвилювання і розповідає про те, що під час будівництва, майстер замурував у споруду тінь своєї коханої, яка приносила йому їжу. А за болгарськими повір’ями, якщо тінь людини замурувати, вона почуватися зле і незабаром віддасть богові душу. Проте споруда завдяки цьому буде стояти вічно. Ось такий підступний виявився той чоловік - йому поїсти, а він така падлюка. В житті всіляке трапляється.
Ну і багато всіляких різних страшилок донесла до наших днів історія навколо моста. Тільки йому байдуже, стоїть він без ремонту вже більше п’яти сторічь і посміхається про себе над людською забубонністю, забуваючи при тому, чиїх рук він є справа.
А природа взагалі ні про що не думає, оточила усе навкруги своєю чарівністю і отримає задоволення.
Що й нам залишається робити. Подорожуйте та насолоджуйтесь!
Завітайте на сторінку ФБ "Болгарія туристична"
https://www.facebook.com/groups/380379168996624/?ref=aymt_homepage_panel
Від невеличкого гірського містечка Ардино, у визначеному напрямку вела ідеально асфальтована, дарма що і завузька, дорога довжиною кілометрів з дев’ять, додаючи упевненості, що так буде без кінця. Аж ні! Останні три кілометра слід долати ґрунтовим, місцями кам’яним шляхом. Тож облишаю авто на імпровізованій стоянці і вирушаю пішки.
Маршрут в напрямку моста йде на ухил і це додає бадьорості та швидкості руху.
Ранішній візит, за відсутності мас туристів, дає можливість вдихати чисте гірське повітря, слухати пташиний спів та милуватися навколишніми ландшафтами.
І ось, крізь гілки та листя починає проглядатися очікувана кам’яна споруда.
Поруч досипають у своїх наметах ті, кого не лякає містичність диявольського «передмістя».
А міст вже ось - на відстані простягненої руки і на висоті 400 метрів над рівнем моря.
Зведено його було над річкою Арда у ХVI сторіччі не пошкодувавши каміння на три арки, найбільша з яких сягає 12 метрів.
Піднімаюся на міст, навколо якого ходить безліч всіляких легенд, через що його висота, за практичної відсутності бортиків, здається набагато більшою.
З його верхівки відкривається чудова панорами розщелини зі стрімкими водами, в шумі яких згадуємо про першу з багатьох існуючих історій.
В далекі часи правління тут Османської Імперії, один з багатих нащадків яничар запалав пристрастю до місцевої дівчини, яка не поділяла його почуттів та й перспектива опинитися в гаремі також не надихала, через що подалася вона у гори. Перебігаючи якраз по цьому містку, її побачили турецькі вершники й почали переслідувати. Дівчина стала на край моста і вже майже попрощалася із життям, як переслідники ступивши на міст, побачили у воді око диявола і завдали ганебного стрекоча.
З переляку чого хочеш може примаритись, хоча острівець попід мостом більше нагадує мені персонажів «Зоряних війн». Но то таке. Януковичу он було у Франківську куряче яйце його нутрощами випотрошеними явилося, про яких дівчат будеш в такі хвилини думати.
А я тим часом обертаюся і спостерігаю вже інший напрямок, де утворилася гладенька заводь, в дзеркальній поверхні якої відбиваються місцеві живописні краєвиди.
Не дивлячись на такий ідеалістичний пейзаж, наступна легенда про міст вносить її слухачеві певне внутрішнє хвилювання і розповідає про те, що під час будівництва, майстер замурував у споруду тінь своєї коханої, яка приносила йому їжу. А за болгарськими повір’ями, якщо тінь людини замурувати, вона почуватися зле і незабаром віддасть богові душу. Проте споруда завдяки цьому буде стояти вічно. Ось такий підступний виявився той чоловік - йому поїсти, а він така падлюка. В житті всіляке трапляється.
Ну і багато всіляких різних страшилок донесла до наших днів історія навколо моста. Тільки йому байдуже, стоїть він без ремонту вже більше п’яти сторічь і посміхається про себе над людською забубонністю, забуваючи при тому, чиїх рук він є справа.
А природа взагалі ні про що не думає, оточила усе навкруги своєю чарівністю і отримає задоволення.
Що й нам залишається робити. Подорожуйте та насолоджуйтесь!
Завітайте на сторінку ФБ "Болгарія туристична"
https://www.facebook.com/groups/380379168996624/?ref=aymt_homepage_panel