За вікном. Міста, які розділив кордон
Як відомо, сучасне поділення кордонів в Європі є наслідком Потсдамської конференції, яка визначила повоєнний устрій нашого континенту.
Одним з рішень цієї конференції, що відбулася влітку 1945 року, було від’єднання частини Східної Пруссії і передача тих земель Польщі.
Для спрощення визначення нових кордонів, їх вирішили провести по лініях, визначених природою, руслами річок Одер та Найссе.
Зрозуміло, що багато міст, які лежали на них, мали своє право- та лівобережжя, через що в одну мить кожна з частин опинилася в різних країнах.
За довгий час, більший за півсторіччя, кожний берег перетворився на окреме місто, зі своєю мовою, культурою та побутом.
Сьогодні, коли Польща є повноправним членом Європейського Союзу та існує безвізовий режим з Німеччиною, запрацював проект об’єднання розірваних міст в так званий Єврорегіон. Міста знов повертаються в обійми одне одного, проте вже не зможуть стати одним цілим. Та й не потрібно це, достатньо того, що вони відкриті і вільні, можуть ділитися між собою всім тим, що останніми роками було ретельно сховано за прикордонними стовпчиками.
А раз так, то кожен може гуляючи перетнути мости над ріками, що з’єднали старі-нові міста, кількість яких залишається мені невідомою, проте в трьох, побачених власнооч, можу бути впевненим.
Розпочну з моста, який з’єднав німецьке місто Guben і польське Gubin. Заходячи з німецького напрямку він з’являється несподівано, бо забудова обох міст підходить впритул до берегів і просвіт ріки Найссе в перспективі вулиці нівелюється.
Історичний центр колишнього об’єднаного міста знаходився в теперішній польській частині. На її Ринковій площі знеслась до неба 61-метрова Приходська церква, до якої притулилася міська Ратуша.
З площі виглядає шпиль Монастирської церкви, що вже належить німецькому Guben, який у 1961 році було названо на честь першого та єдиного президента НДР Вільгельма Піка (Вільгельм-Пік-Штадт-Губен), який тут народився, хоча і в теперішній, польській частині.
Німецький берег поступається польському в контексті історичної спадщини, проте має свої цікаві місця і, головне, вихід до великої залізниці.
А ще хочу розповісти про те, що до другої світової війни, по мосту, що з’єднує згадані міста курсував трамвайний маршрут.
Наступними містами зі схожою долею, що довелось мені відвідати стали Görlitz і Zgorzelec, з назв яких нескладно здогадатися кому хто належить.
Як і в попередній історії, ці міста з’єднує міст. Прилегла до нього територія виглядає доволі креативної, а головне - дуже мальовничою.
На німецькому березі, дивлячись з середини все тієї ж ріки - Найссе, впадає в очі цікавий шлюз-форпост, який слугує сьогодні ще й ресторацією, за сумісництвом.
Над ним, власне і над усім берегом, з висоти майже дев’яноста метрів домінують біляві шпилі Петропавлівського собору.
З польського берега, як спадок часів залізної завіси, вхід на міст охороняє башта-бункер, прикрашена сучасною інсталяцією.
Німеччина також готова тримати оборону, правда в особі більш літньої фортифікації, представленої в силуетах округлих веж та кріпосних стін.
Треба віддати належне, що в цій парі міст, історична перевага вже належить Німеччині. На її березі залишився середньовічний центр, цікавий тим, що в архітектурному і ландшафтному плані зводився так, аби максимально відтворити в місті хресний шлях Ісуса Христа.
Останнім в цій трилогії став Франкфурт, що лежить на Одері. В ньому немає такої домашньої обстановки як в Губенах та казкового антуражу як в Горлицях.
Франкфурт-на-Одері та його протиберіжжя Слубіце, колишнє Dammvorstadt промислові міста, через які проходили залізничні та автомобільні шляхи. В першому з них було нашпиговано багато різних інстанцій, пов’язаних з прикордонними справами, митницею, безпековими питаннями. Тож на стику часів все виглядало сіро і непривабливо.
Проте сучасна картинка поступово розфарбовується, особливо коли природні умови їй в цьому допомагають.
Польський напрямок оформлений у притаманних, червоно-білих кольорах.
Привітно оформлені будиночки зустрічають пішохода з того берега, уводячи його в глиб своєї території.
А позаду, на мосту, залишаються металеві конструкції колишнього контрольно-перепускного пункту, в нагадування теперішнім поколінням, як не слід існувати сусідам в сучасному світі.
Але то все балачки, а може, навіть, і неправда. Приїздіть самі, дивіться і ходіть через кордон туди-сюди аж досхочу))).
Завітайте на сторінку ФБ "Болгарія туристична"
https://www.facebook.com/groups/380379168996624/?ref=aymt_homepage_panel
Одним з рішень цієї конференції, що відбулася влітку 1945 року, було від’єднання частини Східної Пруссії і передача тих земель Польщі.
Для спрощення визначення нових кордонів, їх вирішили провести по лініях, визначених природою, руслами річок Одер та Найссе.
Зрозуміло, що багато міст, які лежали на них, мали своє право- та лівобережжя, через що в одну мить кожна з частин опинилася в різних країнах.
За довгий час, більший за півсторіччя, кожний берег перетворився на окреме місто, зі своєю мовою, культурою та побутом.
Сьогодні, коли Польща є повноправним членом Європейського Союзу та існує безвізовий режим з Німеччиною, запрацював проект об’єднання розірваних міст в так званий Єврорегіон. Міста знов повертаються в обійми одне одного, проте вже не зможуть стати одним цілим. Та й не потрібно це, достатньо того, що вони відкриті і вільні, можуть ділитися між собою всім тим, що останніми роками було ретельно сховано за прикордонними стовпчиками.
А раз так, то кожен може гуляючи перетнути мости над ріками, що з’єднали старі-нові міста, кількість яких залишається мені невідомою, проте в трьох, побачених власнооч, можу бути впевненим.
Розпочну з моста, який з’єднав німецьке місто Guben і польське Gubin. Заходячи з німецького напрямку він з’являється несподівано, бо забудова обох міст підходить впритул до берегів і просвіт ріки Найссе в перспективі вулиці нівелюється.
Історичний центр колишнього об’єднаного міста знаходився в теперішній польській частині. На її Ринковій площі знеслась до неба 61-метрова Приходська церква, до якої притулилася міська Ратуша.
З площі виглядає шпиль Монастирської церкви, що вже належить німецькому Guben, який у 1961 році було названо на честь першого та єдиного президента НДР Вільгельма Піка (Вільгельм-Пік-Штадт-Губен), який тут народився, хоча і в теперішній, польській частині.
Німецький берег поступається польському в контексті історичної спадщини, проте має свої цікаві місця і, головне, вихід до великої залізниці.
А ще хочу розповісти про те, що до другої світової війни, по мосту, що з’єднує згадані міста курсував трамвайний маршрут.
Наступними містами зі схожою долею, що довелось мені відвідати стали Görlitz і Zgorzelec, з назв яких нескладно здогадатися кому хто належить.
Як і в попередній історії, ці міста з’єднує міст. Прилегла до нього територія виглядає доволі креативної, а головне - дуже мальовничою.
На німецькому березі, дивлячись з середини все тієї ж ріки - Найссе, впадає в очі цікавий шлюз-форпост, який слугує сьогодні ще й ресторацією, за сумісництвом.
Над ним, власне і над усім берегом, з висоти майже дев’яноста метрів домінують біляві шпилі Петропавлівського собору.
З польського берега, як спадок часів залізної завіси, вхід на міст охороняє башта-бункер, прикрашена сучасною інсталяцією.
Німеччина також готова тримати оборону, правда в особі більш літньої фортифікації, представленої в силуетах округлих веж та кріпосних стін.
Треба віддати належне, що в цій парі міст, історична перевага вже належить Німеччині. На її березі залишився середньовічний центр, цікавий тим, що в архітектурному і ландшафтному плані зводився так, аби максимально відтворити в місті хресний шлях Ісуса Христа.
Останнім в цій трилогії став Франкфурт, що лежить на Одері. В ньому немає такої домашньої обстановки як в Губенах та казкового антуражу як в Горлицях.
Франкфурт-на-Одері та його протиберіжжя Слубіце, колишнє Dammvorstadt промислові міста, через які проходили залізничні та автомобільні шляхи. В першому з них було нашпиговано багато різних інстанцій, пов’язаних з прикордонними справами, митницею, безпековими питаннями. Тож на стику часів все виглядало сіро і непривабливо.
Проте сучасна картинка поступово розфарбовується, особливо коли природні умови їй в цьому допомагають.
Польський напрямок оформлений у притаманних, червоно-білих кольорах.
Привітно оформлені будиночки зустрічають пішохода з того берега, уводячи його в глиб своєї території.
А позаду, на мосту, залишаються металеві конструкції колишнього контрольно-перепускного пункту, в нагадування теперішнім поколінням, як не слід існувати сусідам в сучасному світі.
Але то все балачки, а може, навіть, і неправда. Приїздіть самі, дивіться і ходіть через кордон туди-сюди аж досхочу))).
Завітайте на сторінку ФБ "Болгарія туристична"
https://www.facebook.com/groups/380379168996624/?ref=aymt_homepage_panel