цей ліс, в якому катаюсь ранками,
хочеться фотографувати, просто заради дії,
хоч все одно - на фото - не передасться -
запах і відчуття свободи -
коли розганяєшся, щоб подих перехопило -
run, Lola, run
без стопів

який дощ!
ми їхали спорожнілими вулицями
у мене - шорти прилипли до ніг,
заливало очі і пальці,
заблукала в знайомих подвір'ях - 
посеред реальностей - 
місто до - 
і місто з - 
ним
дощ як янь

на вєліку крізь ліс у дощ -
сьогоднішній пік щастя :-)

з громадської вбиральні на льва толстого лунали "sigur ros",
а в маршрутці додому леннон просив "imagine",
з буккросингу прихопила собі 2 книжки - німецькою і польською,
мої мови ))
і сьогодні в мене нарешті почався новий велорік,
ми з велосипедом протягом зими страшенно одне за одним скучали.

винагорода за не-лінь -
ліс після дощу - непервершений,
двічі зустріла пару загадково-цікавих жінок,
двічі обігнала,
у вуха влетіла зронена фраза однієї:
"..это уроки жизни.."
присунула в квариру трохи жовтого листя на колесах..