(no subject)

[wo_ist_freiheit]

вчора у домі художника забужко читала свої вірші,
великий зал був заповнений в третину,
камерна атмосфера і ніби присутність тільки своїх,
дійство чомусь не дуже анонсувалось.
хтось зверху постійно експериментував зі світлом.
вона - у жовтому колі - перед мікрофоном -
нагадувала когось із фільму 30-х.
і читала-читала. я дуже люблю слухати її поезію в її виконанні.
вона інколи - своїми рухами - нагадує уту кільтер.
відповідала на питання - інколи різко і шорстко.
але від її читання і голосу - мурашки бігли по шкірі.
усі вірші - з пам"яті,
здається, в передостанньому вона забула рядок,
з залу хтось підказав - відразу - і це її так розчулило,
вона навіть намагалась це приховати,
не вдалось.
читання тривало зо 2 години,
після нього - стільки доброї енергетики.
нічне місто сприймалось, як інакше місто,
паралельне, якe приховано собі існує