Але сяюча пір'ям птаха фенікс, сидячи в своєму гнізді на могутньому дубі
Ось така шняга залетіла до нашої скромної оселі, залишивши сліди на шторах і сум’яття у душах :)
Подробиці -
До речі, будемо вдячні за інформацію щодо цієї пєрнатої істоти :)
Розмах крил - приблизно 3 метри :)))
Птахи дуже по-особливому пахнуть, цей запах ні з чим не сплутаєш. Я дуже давно їх не нюхав, напевно, з самого дитинства. І згадалися мені скромні дитячі розваги, якщо їх можна так назвати, пов’язанні з птахами. Мені було років 5-6, і почалося все з того, що я зі своїми друзями у дворі знайшов напівдохлого голуба. Йому було явно зле і недобре, а ми хором почали ним опікуватись. Сподіваюсь, не від нашої турботи, а від перенесених в житті негараздів і потрясінь, голуб здох. І тут, як виявилось, почалося найцікавіше для нас, дітей. Запустився механізм ритуалів і церемоній. Ми його ховали з надривом і щемом у серці, ніби це була найдорожча істота у нашому житті. Знаходились і обирались відповідні коробки під труну, дівчата збирали квіти на траурні вінки, а хлопці копали ямку і робили хреста. Ми страждали і розважалися одночасно. Якби нам в голову прийшло викопати його і поховати знову, напевно, ми б це обов’язково зробили. Але тепер ми обходили сусідні двори в пошуках об’єктів для поховання, а коротше кажучи - трупів. Поволі організувався невеличкий цвинтар, куди ми приходили віддати данину пам’яті померлим. Найсумнішим похороном був той, коли я ховав пташеня, яке тиждень перед тим випало з гнізда і намагалося вижити у моїх квартирних умовах...
Подробиці -
До речі, будемо вдячні за інформацію щодо цієї пєрнатої істоти :)
Розмах крил - приблизно 3 метри :)))
Птахи дуже по-особливому пахнуть, цей запах ні з чим не сплутаєш. Я дуже давно їх не нюхав, напевно, з самого дитинства. І згадалися мені скромні дитячі розваги, якщо їх можна так назвати, пов’язанні з птахами. Мені було років 5-6, і почалося все з того, що я зі своїми друзями у дворі знайшов напівдохлого голуба. Йому було явно зле і недобре, а ми хором почали ним опікуватись. Сподіваюсь, не від нашої турботи, а від перенесених в житті негараздів і потрясінь, голуб здох. І тут, як виявилось, почалося найцікавіше для нас, дітей. Запустився механізм ритуалів і церемоній. Ми його ховали з надривом і щемом у серці, ніби це була найдорожча істота у нашому житті. Знаходились і обирались відповідні коробки під труну, дівчата збирали квіти на траурні вінки, а хлопці копали ямку і робили хреста. Ми страждали і розважалися одночасно. Якби нам в голову прийшло викопати його і поховати знову, напевно, ми б це обов’язково зробили. Але тепер ми обходили сусідні двори в пошуках об’єктів для поховання, а коротше кажучи - трупів. Поволі організувався невеличкий цвинтар, куди ми приходили віддати данину пам’яті померлим. Найсумнішим похороном був той, коли я ховав пташеня, яке тиждень перед тим випало з гнізда і намагалося вижити у моїх квартирних умовах...