о. Самуй, перша половина
Переправа тримається на паромах. Вони бувають такі
і такі:
Перше, що ми зробили, коли прибули - взяли напрокат по мотороллеру. На Самуї це найпоширеніший вид транспорту - їздять однаково діти дошкільного віку і аксакали беззубі. Периметр острова - біля 50 км, але не так-то просто виявилося об*їхати його навколо. Через кожних 100 метрів зупиняєшся біля якої-небудь інтересної придибенції. Тобто зараз буде мільйон однакових унилих фото і ваше щастя, шо одну повну карту на 4 гіга я загубила :)
У малого на лиці сліди пасти танака - саморобного сонцезахисного крему.
У деяких речах тайці схожі на українців. Наприклад, вони надзвичайно набожні, але при цьому страшенно забобонні. З абсолютно буддійською великодушністю і поблажливістю тайці ставляться до повій, трансвеститів і тупих туристів, які нероззуваючись лізуть у їхні святині, домівки і крамнички, гладять по голові дітей і таке інше (це дуже зухвало і некультурно, ніби за задницю ущипнути). Якшо ненароком зачепиш кого ліктем, то не встишнеш вибачитися, як тобі скажуть - "Май пен рай!" - типу "А, фігня!". "Все фігня окрім бжіл, а коли задуматись, то і бждоли фігня".
Проте ще задовго до Будди на цих землях шанували духів і не забули їх до цих пір. Біля кожного дому, магазину, кафе, заправки, будь-якого державного закладу як в столиці (включаючи знаменитий торговий центр "Сіам"), так і в провінції встановлені ось такі хатки-кормушки - санпрапуми.
Особливо популярна ягідна фанта - тутошні пройдисвіти-рекламщики в промо-кампанії використали повір'я, що духи особливо полюбляють червоне.
Втім, давайте по порядку, чи шо.
Типічний райцентр:
Відплив:
Need for speed
Знайомтесь: національна гордість, король фруктів дуріан. На фото не видно, а розміром цей бронешушпанцер з добру гарбузяку. Смаком нагадує підсолоджену рибну кашу, а запах має їдкий часниковий, з бензиновим шлейфом. В громадських місцях часто можна побачити таблички "No durian", а в аеропорту якшо знайдуть - чекай десять років розстрілу :) Тим не менше, дуріан, тушкований в кокосовому молоці - місцевий десерт, а в кожному супермаркеті продаються чіпси з нього. Якшо віднестися по-філософськи, - цілком можна їсти.
Взагалі, фрукти Таїланду - окрема стаття. Більшість із них представляють собою однорідну загогулину під товстою,як у каштана шкіркою. Смак - прісний, аромат - невиразний. А от гранати офігенні ростуть прямо при дорозі і не катіруються аборигенами взагалі. Недозрілі манго і банани йдуть в закуски і другі страви як овочі.
Бродили псячими стежками, а вийшли несподівано на території платного звіринця.
Ледве втекли від контролера. Ми ж не спеціально.
і такі:
Перше, що ми зробили, коли прибули - взяли напрокат по мотороллеру. На Самуї це найпоширеніший вид транспорту - їздять однаково діти дошкільного віку і аксакали беззубі. Периметр острова - біля 50 км, але не так-то просто виявилося об*їхати його навколо. Через кожних 100 метрів зупиняєшся біля якої-небудь інтересної придибенції. Тобто зараз буде мільйон однакових унилих фото і ваше щастя, шо одну повну карту на 4 гіга я загубила :)
У малого на лиці сліди пасти танака - саморобного сонцезахисного крему.
У деяких речах тайці схожі на українців. Наприклад, вони надзвичайно набожні, але при цьому страшенно забобонні. З абсолютно буддійською великодушністю і поблажливістю тайці ставляться до повій, трансвеститів і тупих туристів, які нероззуваючись лізуть у їхні святині, домівки і крамнички, гладять по голові дітей і таке інше (це дуже зухвало і некультурно, ніби за задницю ущипнути). Якшо ненароком зачепиш кого ліктем, то не встишнеш вибачитися, як тобі скажуть - "Май пен рай!" - типу "А, фігня!". "Все фігня окрім бжіл, а коли задуматись, то і бждоли фігня".
Проте ще задовго до Будди на цих землях шанували духів і не забули їх до цих пір. Біля кожного дому, магазину, кафе, заправки, будь-якого державного закладу як в столиці (включаючи знаменитий торговий центр "Сіам"), так і в провінції встановлені ось такі хатки-кормушки - санпрапуми.
Особливо популярна ягідна фанта - тутошні пройдисвіти-рекламщики в промо-кампанії використали повір'я, що духи особливо полюбляють червоне.
Втім, давайте по порядку, чи шо.
Типічний райцентр:
Відплив:
Need for speed
Знайомтесь: національна гордість, король фруктів дуріан. На фото не видно, а розміром цей бронешушпанцер з добру гарбузяку. Смаком нагадує підсолоджену рибну кашу, а запах має їдкий часниковий, з бензиновим шлейфом. В громадських місцях часто можна побачити таблички "No durian", а в аеропорту якшо знайдуть - чекай десять років розстрілу :) Тим не менше, дуріан, тушкований в кокосовому молоці - місцевий десерт, а в кожному супермаркеті продаються чіпси з нього. Якшо віднестися по-філософськи, - цілком можна їсти.
Взагалі, фрукти Таїланду - окрема стаття. Більшість із них представляють собою однорідну загогулину під товстою,як у каштана шкіркою. Смак - прісний, аромат - невиразний. А от гранати офігенні ростуть прямо при дорозі і не катіруються аборигенами взагалі. Недозрілі манго і банани йдуть в закуски і другі страви як овочі.
Бродили псячими стежками, а вийшли несподівано на території платного звіринця.
Ледве втекли від контролера. Ми ж не спеціально.