Jun 26, 2011 12:29
Подарували малій новий гарний червоний самокат. Мала його любе, катаєцця на ньому по хаті і мало що не спить у обнімку.
Ідем сьогодні у парк гуляти, мала бере його з собою. Окей, кажу, але нести його будеш сама. (А сам чудово розумію свою важку долю).
Цілу дорогу у парк чесно тарабанила на собі(ну і каталась трішки). Потім побігла вилазити на пеньки і самокат уже опинився в мене в руці. Далі, у найвіддаленішій точці парку мала почала нити шо хоче на ручки. Настав час для виховної бесіди.
"Ну ти розумієш - ми ж домовлялися, а як тато може нести і тебе і самокатик, треба нести шось одне... і тд і тп"
Ідемо далі, я несу засіб пересування, мала плентається збоку і ниє час від часу шо "безмежно змучилась". (Що не заважає зі скаженими криками ганяти голубів.)
І вже коли ми майже самостійно вийшли з гущавини парку до виходу всі мої педагогічні ізиски розбилися об одного дядька.
В одній руці він ніс такий жеж самокатик, а ну другій...
- сидів з задоволеною пикою здоровенний карапуз.