Три дні у Вижньому Березові. Треш-тур
Наразі, невеличкий звіт про три дні у Вижньому Березові (Косівський р-н Івано-Франківської області).
Діючі особи:
vlotko - автор сценарію та режиссер, організатор даного етнічного проекту :)
puhtishka (вона ж сестриця Одарка) - головний алергетик на все цвітуче, весела і підривна треш-гуцулянка.
nastuka (вона ж сестриця Вівсянка) - головний завхоз та доярка, завжди радіє будь-якій багнюці.
whitish (ким він тільки не був) - загадкова особистість, нічого конкретного сказати не можу :)
Фактично за день вирішивши, що ми усі хочемо чогось нового і прагнемо яскравих вражень, наступного дня три бокові місця у плацкарті до Франківська були почесно зайняті неординарними особами. Маленька дівчинка на фото - ну дуже вже кльова (обожнюю в плацкартах спостерігати за малечею! :)
Чомусь після нашого приходу у вагон-ресторан усі кудись поділися. І ми зліпили ось такого хлопчика-печиво)
За свиню в Коломиї дають 150 грн за дівчинку і 300 грн за хлопчика. Приємно, що хлопчиків цінують більше:)
Разом з нами до vlotko приїхала журналістка, що працювала в краківській газеті, писала про життя українців. То ж в перший же день ми стали головними героями статті про зелений турзим у краківськівському виданні.
Зупа (дуже схожа на зелений борщ), домашня сметана та кулеша (кукурудзяний замінник хліба). Швидко звикли їсти з однієї тарілки).
Гуцульська забава.
- П’ю до тебе
- Пий/бувай здоровий!
р. Лунґа (гуцульський пілінг, збирання глину).
Кількість інгредієнтів для приготування їжі у гуцулів мінімальна (основні - кукурудзяне борошно, картопля, молоко, масло, сметана, бринза, гриби, боби, яблука).
Котейка мій)
Ласунка is waiting :)
Забава на горіхах, ліпеники, співи.
День 2.
Так-так, все попередньє це лише перший день! :)
Не читайте дітям наніч гуцульські казки (зранку теж не читайте :)
Шліфування ліпеників, сільська церква (характерно - входи до церкви для чоловіків та жінок окремі).
Похід на полонину Ротонда :)
Колиба пастуха. У діда гості - онуки :) На фотці на годиннику рівно 13:00.
Свіжий будз, ліпеник, сироватка... дорогою збираючи чебрець, арніку та іншу корисну карпатську флору.
На обід - ліпеники, сало, часник.
Спуск до соляного джерела, виварювання солі.
Збиваємо масло (смачне, хоча і не дуже густе вийшло).
Вечеря - бануш з бринзою, боби, солені огірки.
Обпалювання глини, співи.
День 3.
Каштанка, I love you!
Пироги з яблуками та картоплею/бринзою.
Місцевий діалект на кількох сторінках)
Потяг на Київ з Коломиї о 23:4. Приватний музей vlotko. Град (щось неймовірне), розмір дяких градин з грецький горіх; поруч з нашим бусиком в землю влучила молнія. Водій навіть зупинив бус, усі вимкнули мобільні, старі жінки почали молитися (в цей час я зрозумів, що все не так весело, як мені здавалося до цього), через вікно можна було спостерігати, як господар заганяв корів, які чомусь бігли зовсім не в потрібному напрямі, можливо, від шоку. Інші нашвидкоруч городили портативну дамбу для захисту від підтікання води в пивниці (погреб).
Бродіння по Коломиї, в славнозвісний музей Писанки потрапити не встигли. Душевне місце - кафе "Цукерня".
Під час подорожі майже ніхто не постраждав, за винятком психіки деяких людей, яким пощастило нас зустріти, шершня, бджоли та декількох комарів.
* Усі фотки (і багато більше) з більшою роздільною здатністю - за цим посиланням
Діючі особи:
vlotko - автор сценарію та режиссер, організатор даного етнічного проекту :)
puhtishka (вона ж сестриця Одарка) - головний алергетик на все цвітуче, весела і підривна треш-гуцулянка.
nastuka (вона ж сестриця Вівсянка) - головний завхоз та доярка, завжди радіє будь-якій багнюці.
whitish (ким він тільки не був) - загадкова особистість, нічого конкретного сказати не можу :)
Фактично за день вирішивши, що ми усі хочемо чогось нового і прагнемо яскравих вражень, наступного дня три бокові місця у плацкарті до Франківська були почесно зайняті неординарними особами. Маленька дівчинка на фото - ну дуже вже кльова (обожнюю в плацкартах спостерігати за малечею! :)
Чомусь після нашого приходу у вагон-ресторан усі кудись поділися. І ми зліпили ось такого хлопчика-печиво)
За свиню в Коломиї дають 150 грн за дівчинку і 300 грн за хлопчика. Приємно, що хлопчиків цінують більше:)
Разом з нами до vlotko приїхала журналістка, що працювала в краківській газеті, писала про життя українців. То ж в перший же день ми стали головними героями статті про зелений турзим у краківськівському виданні.
Зупа (дуже схожа на зелений борщ), домашня сметана та кулеша (кукурудзяний замінник хліба). Швидко звикли їсти з однієї тарілки).
Гуцульська забава.
- П’ю до тебе
- Пий/бувай здоровий!
р. Лунґа (гуцульський пілінг, збирання глину).
Кількість інгредієнтів для приготування їжі у гуцулів мінімальна (основні - кукурудзяне борошно, картопля, молоко, масло, сметана, бринза, гриби, боби, яблука).
Котейка мій)
Ласунка is waiting :)
Забава на горіхах, ліпеники, співи.
День 2.
Так-так, все попередньє це лише перший день! :)
Не читайте дітям наніч гуцульські казки (зранку теж не читайте :)
Шліфування ліпеників, сільська церква (характерно - входи до церкви для чоловіків та жінок окремі).
Похід на полонину Ротонда :)
Колиба пастуха. У діда гості - онуки :) На фотці на годиннику рівно 13:00.
Свіжий будз, ліпеник, сироватка... дорогою збираючи чебрець, арніку та іншу корисну карпатську флору.
На обід - ліпеники, сало, часник.
Спуск до соляного джерела, виварювання солі.
Збиваємо масло (смачне, хоча і не дуже густе вийшло).
Вечеря - бануш з бринзою, боби, солені огірки.
Обпалювання глини, співи.
День 3.
Каштанка, I love you!
Пироги з яблуками та картоплею/бринзою.
Місцевий діалект на кількох сторінках)
Потяг на Київ з Коломиї о 23:4. Приватний музей vlotko. Град (щось неймовірне), розмір дяких градин з грецький горіх; поруч з нашим бусиком в землю влучила молнія. Водій навіть зупинив бус, усі вимкнули мобільні, старі жінки почали молитися (в цей час я зрозумів, що все не так весело, як мені здавалося до цього), через вікно можна було спостерігати, як господар заганяв корів, які чомусь бігли зовсім не в потрібному напрямі, можливо, від шоку. Інші нашвидкоруч городили портативну дамбу для захисту від підтікання води в пивниці (погреб).
Бродіння по Коломиї, в славнозвісний музей Писанки потрапити не встигли. Душевне місце - кафе "Цукерня".
Під час подорожі майже ніхто не постраждав, за винятком психіки деяких людей, яким пощастило нас зустріти, шершня, бджоли та декількох комарів.
* Усі фотки (і багато більше) з більшою роздільною здатністю - за цим посиланням