Про мрії
Інколи до мене приходять гості. Ми довго сидимо на кухні, говоримо про чай та інші новини. І рано чи пізно настає цей момент.
- Вітя, а що це за філіал міського сміттєзвалища у тебе в кутку під мийкою? Для чого ця купа порожніх пластикових пляшок? - цікавляться гості.
- Не купа, - пояснюю, - а двісті п'ятдесят три. Це для плоту, який побудую і попливу по річці. Далеко-далеко, як Гекльберрі Фінн. Тільки без негра.
І гості думають, що от же ж як незручно вийшло, і хто тягнув за язик, замовкають і відводять погляд. Але відвести нікуди, бо під вікном теж пляшки, і треба якось заповнити паузу, тому намагаючись не суперечити, як радять психіатри, гості роблять ще одну помилку, кажучи, що от же ж як класно ти придумав! Супер ідея! Тоді я гостинно відповідаю, що місця на плоту вистачить усім.
І знову гості думають, що от же ж як незручно вийшло, і хто тягнув за язик. І зізнаються, що у них маленькі діти, вічно голодний кіт і невиплачений кредит за холодильник.
Часом буває, що гості про пляшки нічого не запитують. Тоді я сам їх запитую, чому вони не запитують, і розповідаю про пліт. Гості признаються, що не запитували, бо і так все ясно, що тут запитувати.
А недавно, так сталось, я тверезо подивився на цю ситуацію і навіть трохи погуглив для гарантії. Здається, в моєму віці нормальні пацани вже не збирають пластикові пляшки для будівництва плоту, а просто купують океанські яхти, якщо вже приспічить. Наступного дня я виніс на смітник весь будівельний матеріал крім однієї пляшки, куди роблю тепер заощадження. Там вже дванадцять гривень.
Пробач мені, Гекльберрі.
- Вітя, а що це за філіал міського сміттєзвалища у тебе в кутку під мийкою? Для чого ця купа порожніх пластикових пляшок? - цікавляться гості.
- Не купа, - пояснюю, - а двісті п'ятдесят три. Це для плоту, який побудую і попливу по річці. Далеко-далеко, як Гекльберрі Фінн. Тільки без негра.
І гості думають, що от же ж як незручно вийшло, і хто тягнув за язик, замовкають і відводять погляд. Але відвести нікуди, бо під вікном теж пляшки, і треба якось заповнити паузу, тому намагаючись не суперечити, як радять психіатри, гості роблять ще одну помилку, кажучи, що от же ж як класно ти придумав! Супер ідея! Тоді я гостинно відповідаю, що місця на плоту вистачить усім.
І знову гості думають, що от же ж як незручно вийшло, і хто тягнув за язик. І зізнаються, що у них маленькі діти, вічно голодний кіт і невиплачений кредит за холодильник.
Часом буває, що гості про пляшки нічого не запитують. Тоді я сам їх запитую, чому вони не запитують, і розповідаю про пліт. Гості признаються, що не запитували, бо і так все ясно, що тут запитувати.
А недавно, так сталось, я тверезо подивився на цю ситуацію і навіть трохи погуглив для гарантії. Здається, в моєму віці нормальні пацани вже не збирають пластикові пляшки для будівництва плоту, а просто купують океанські яхти, якщо вже приспічить. Наступного дня я виніс на смітник весь будівельний матеріал крім однієї пляшки, куди роблю тепер заощадження. Там вже дванадцять гривень.
Пробач мені, Гекльберрі.