в цьому році мала дві цікаві практики
в цьому році мала дві цікаві практики
2. подружилася на роботі з прибиральницею і, коли та попросила замініти її під час відпустки, автоматично погодилась (я ж, типу, прогресивна людина, майже граф Толстой, який косить сіно разом із селянами).
так я стала прибиральницею (уявляю, як регоче Іванніков, але для нас, титанів-прибиральників, після всього пережитого це вже дрібниці).
треба сказати, що фізична праця, хоч фізично справді важка, не є чимсь аж таким нездоланним. цілком нормальна робота. навіть коли прибираєш шит-пакети в туалеті. не розумію, чому люди так низько цінують її.
але це все спавді так, коли тебе ніхто не бачить. важливе зауваження.
бо коли ти прибираєш на очах зманіжених колег, тебе відвідують вже зовсім інші відчуття. тобі неймовірно соромно і психологічно незручно.
вчора ти ще була рівна серед рівних, а сьогодні раптом стала сильно другорядним персоналом. і хоч я сама не вірю в ці штуки з рангами і вважаю, що всі види праці мають однаковий коефіціент користі (не плутати з запитаністю), почала комплексувати і дратуватися на спантеличених колег.
з"ясувалося, що граф Толстой з мене не дуже.
і як не намагалася витягнути свою прибиральну практику з принизливого статусу, не змогла позбутися сорому.
але я все-таки теоретично вірю (тепер у відриві із практикою), що прогресивні люди майбутнього цінуватимуть один одного не за вроджені здібності, не за набуті в результаті освіти навички і не за матеріальнинй зиск від роботи.
а за старанність, чесність і відданість своїй справі.
ну якось так.
2. подружилася на роботі з прибиральницею і, коли та попросила замініти її під час відпустки, автоматично погодилась (я ж, типу, прогресивна людина, майже граф Толстой, який косить сіно разом із селянами).
так я стала прибиральницею (уявляю, як регоче Іванніков, але для нас, титанів-прибиральників, після всього пережитого це вже дрібниці).
треба сказати, що фізична праця, хоч фізично справді важка, не є чимсь аж таким нездоланним. цілком нормальна робота. навіть коли прибираєш шит-пакети в туалеті. не розумію, чому люди так низько цінують її.
але це все спавді так, коли тебе ніхто не бачить. важливе зауваження.
бо коли ти прибираєш на очах зманіжених колег, тебе відвідують вже зовсім інші відчуття. тобі неймовірно соромно і психологічно незручно.
вчора ти ще була рівна серед рівних, а сьогодні раптом стала сильно другорядним персоналом. і хоч я сама не вірю в ці штуки з рангами і вважаю, що всі види праці мають однаковий коефіціент користі (не плутати з запитаністю), почала комплексувати і дратуватися на спантеличених колег.
з"ясувалося, що граф Толстой з мене не дуже.
і як не намагалася витягнути свою прибиральну практику з принизливого статусу, не змогла позбутися сорому.
але я все-таки теоретично вірю (тепер у відриві із практикою), що прогресивні люди майбутнього цінуватимуть один одного не за вроджені здібності, не за набуті в результаті освіти навички і не за матеріальнинй зиск від роботи.
а за старанність, чесність і відданість своїй справі.
ну якось так.