пост, в якому венді намагається розібратися з Децентралізацією, але насправді зізнється, що є
фанаткою старушкі Меркель
Могеріні співчуває жертві та постраждалим, але тисне далі
Меркель схвалює рішення Ради, але бачить мало прогресу в Україні
Порошенко навздогін пояснює народу, що все зробив геніально правильно.
всі решта учасників драматичного голосування правлячого класу та трагічного зіткнення представників народу відчайдушно відмазуються і переводять стрілки один на одного.
"Децентралізація", я гадаю, це просто купа слів, словесний конструктор, з якого кожна з конфліктуючих сторін зможе зконструювати потрібний ії сенс - таку компромісну ідею просуває зараз наш куратор пані Меркель, а саме вона намагається розрулювати військовий конфлікт в Україні після самоусунення Обами.
це прекрасна ідея ще також з огляду на те, що сама пані Меркель може щиро вірити в користь Децентралізації, бо вона таки справді наблизить українську систему управління до європейських стандартів.
ось ця картинка найкраще ілюструє, що закон з Децентралізації є компромісіним рішенням для ворогуючих сторін:
Децентралізацію підтримали з-під каблука Меркель наші провладні партії і одночасно з-під каблука путіна наша партія ОПО.
і перші і другі ввважають, що Децентралізація буде їм на користь.
так діє компроміс.
але негативний бік компромісу полягає в тому, що ніхто не є задоволеним на сто відсотків. тому залишився серйозний потенціал для нових гранат. які, на жаль, ми кидаємо один в одного. свій в свого.
Порошенкові не треба приховувати від народу, що він під каблуком у Меркель. це не соромно. ми ж нібито вибрали курс на Європу, то Німеччина цілком може бути нашим патроном. і хай собі путін клевеще про нашу неозалежність, плювати.
треба мати сміливість говорити своєму народу неприємні але необхідні речі.
треба мати честь розмовляти із своїм народом на рівних.
треба мати просто совість. досить хитрувати і прибрехувати.
і треба мати масштаб інтелекту, щоб виробити нарешті всім зрозумілу державну стратегію (навіть якщо цю стратегію продиктує по телефону фрау Меркель).
Могеріні співчуває жертві та постраждалим, але тисне далі
Меркель схвалює рішення Ради, але бачить мало прогресу в Україні
Порошенко навздогін пояснює народу, що все зробив геніально правильно.
всі решта учасників драматичного голосування правлячого класу та трагічного зіткнення представників народу відчайдушно відмазуються і переводять стрілки один на одного.
"Децентралізація", я гадаю, це просто купа слів, словесний конструктор, з якого кожна з конфліктуючих сторін зможе зконструювати потрібний ії сенс - таку компромісну ідею просуває зараз наш куратор пані Меркель, а саме вона намагається розрулювати військовий конфлікт в Україні після самоусунення Обами.
це прекрасна ідея ще також з огляду на те, що сама пані Меркель може щиро вірити в користь Децентралізації, бо вона таки справді наблизить українську систему управління до європейських стандартів.
ось ця картинка найкраще ілюструє, що закон з Децентралізації є компромісіним рішенням для ворогуючих сторін:
Децентралізацію підтримали з-під каблука Меркель наші провладні партії і одночасно з-під каблука путіна наша партія ОПО.
і перші і другі ввважають, що Децентралізація буде їм на користь.
так діє компроміс.
але негативний бік компромісу полягає в тому, що ніхто не є задоволеним на сто відсотків. тому залишився серйозний потенціал для нових гранат. які, на жаль, ми кидаємо один в одного. свій в свого.
Порошенкові не треба приховувати від народу, що він під каблуком у Меркель. це не соромно. ми ж нібито вибрали курс на Європу, то Німеччина цілком може бути нашим патроном. і хай собі путін клевеще про нашу неозалежність, плювати.
треба мати сміливість говорити своєму народу неприємні але необхідні речі.
треба мати честь розмовляти із своїм народом на рівних.
треба мати просто совість. досить хитрувати і прибрехувати.
і треба мати масштаб інтелекту, щоб виробити нарешті всім зрозумілу державну стратегію (навіть якщо цю стратегію продиктує по телефону фрау Меркель).