(no subject)

Apr 07, 2015 17:53

на роботі перша хвиля скорочень
жертвами стали об"єктивно зайві і, як завжди в цьому світі, слабкі (пенсіонери і роботяги)
привілейованих оминуло
і хоча нам завжди казали, що саме привілейовані створюють додаткову вартість, чомусь за її відсутність відповідальність поклали на роботяг

це все сильно пригнічувало настрій
особливо в той час, коли ще остаточно не було відомо, кого саме скоротять, і нависало над усіма
і сильно неприємно дивитись тепер на скорочених - вони схожі на побитих псяк, ніби це вони в чомусь винні
це, трясця, казнащо, адже саме нам має бути соромно за те, що ми залишились, а не їм за те, що їх викидають

я хотіла скликати збори, створити профсоюз, скинутися скороченим на ставку
але нічого цього не зробила
і найогидніше ще не це
а те, що я звикаю до того, що їх скоротили, і радію, що я залишаюсь.

случай, люди, майдан, венді-мораліст

Previous post Next post
Up