Венді в Чернігові, частина 1
одне з най-найприємніших вражень кінця літа - мандрівка вихідного дня до Чернігова.
сіли з приятелями на маршрутку, і за дві години опинилися в місті Че.
старовинність і провінційність міста Че налаштовують на неквапні прогулянки і приємні посиденьки - є що подивитись і чим насолодитись.
це загублений на карті рай! от так я б сказала про місто Че.
всім, кому поруч - раджу відвідати в гарну погоду.
перша частина неосяжного фотозвіту
це ми їдемо в метрі
а тут ми вже всілися в маршрутку.
маршрутка їде від м.Чернігівська (чи то, пардон, Лісова, бо я їх плутаю. словом, та, що колись була Піонерська, ОСТАННЯ станція метро на Святошинській лінії). квиток коштує на сьогоднішній день 40 грн.
ех, била-нібила, сказали ми і рушили.
це ми ще не п"яні. а просто веселі. бо дісталися міста Че і одразу пішли на Вали. Вали - це найстаровинніша частина міста, де колись на пагорбі стояв Княжий Дитинець з дерев"яними палацами (домішками) і кам"яними храмами. це було в X-XII столітті.
Тарас Григорович. юний і харошенькій, як аристократ
це наш банда, плюс я за кадром
це будинок Полкової Канцелярії, 17 століття, часи Мазепи.
українське, так би мовити, бароко. це вам не колоніальний стиль у Львові.
Спасо-Преображенський храм. 1034 р. одна з найдавніших кам"яних споруд Київської Русі, що збереглися.
зрозуміло, що в княжі часи храм мав візантійський архітектурний екстер"єр. башенкі були набудовані пізніше.
так уявив собі середньовічний Чернігів художник Г.Петраш.
це Колегіум. дуже гарний! споруджено в 1700 році за ініціативи Івана Мазепи, як вищий навчальний заклад.
Борисо-Глібський собор, 1120-23 роки. не діє, зараз містить дуже цікавий музей.
знову Колегіум в усій красі
моя подружка О!
проспект Миру і вид на Єкатеринінську церкву
незнайома чарівна чернігівчанка
старожили обговорюють важливі справи
місцева інтелігенція
золоті ізваянія
мій товариш на букву А (строче комусь ліричну телеграму)
алкашня в зборі, січас начньом
падать нам Чернігівське!
нарешті я, неймовірно гарна
і життєрадісна
моя подружка Л!
ну што ви, я нє пью
звичайні мешканці міста
це теж
справа в тому, що поки ми бухали, в місті тривало свято Незалежної України, тому всі такі нарядні і гарні
но пасаран, товариші чернігівчани!
центральна площа міста
в парку біля фонтана (він вночі загоряється чарівними кольоровими променями) - епіцентр святкових урочистостей
всім від мене квітка, продовження колись буде
сіли з приятелями на маршрутку, і за дві години опинилися в місті Че.
старовинність і провінційність міста Че налаштовують на неквапні прогулянки і приємні посиденьки - є що подивитись і чим насолодитись.
це загублений на карті рай! от так я б сказала про місто Че.
всім, кому поруч - раджу відвідати в гарну погоду.
перша частина неосяжного фотозвіту
це ми їдемо в метрі
а тут ми вже всілися в маршрутку.
маршрутка їде від м.Чернігівська (чи то, пардон, Лісова, бо я їх плутаю. словом, та, що колись була Піонерська, ОСТАННЯ станція метро на Святошинській лінії). квиток коштує на сьогоднішній день 40 грн.
ех, била-нібила, сказали ми і рушили.
це ми ще не п"яні. а просто веселі. бо дісталися міста Че і одразу пішли на Вали. Вали - це найстаровинніша частина міста, де колись на пагорбі стояв Княжий Дитинець з дерев"яними палацами (домішками) і кам"яними храмами. це було в X-XII столітті.
Тарас Григорович. юний і харошенькій, як аристократ
це наш банда, плюс я за кадром
це будинок Полкової Канцелярії, 17 століття, часи Мазепи.
українське, так би мовити, бароко. це вам не колоніальний стиль у Львові.
Спасо-Преображенський храм. 1034 р. одна з найдавніших кам"яних споруд Київської Русі, що збереглися.
зрозуміло, що в княжі часи храм мав візантійський архітектурний екстер"єр. башенкі були набудовані пізніше.
так уявив собі середньовічний Чернігів художник Г.Петраш.
це Колегіум. дуже гарний! споруджено в 1700 році за ініціативи Івана Мазепи, як вищий навчальний заклад.
Борисо-Глібський собор, 1120-23 роки. не діє, зараз містить дуже цікавий музей.
знову Колегіум в усій красі
моя подружка О!
проспект Миру і вид на Єкатеринінську церкву
незнайома чарівна чернігівчанка
старожили обговорюють важливі справи
місцева інтелігенція
золоті ізваянія
мій товариш на букву А (строче комусь ліричну телеграму)
алкашня в зборі, січас начньом
падать нам Чернігівське!
нарешті я, неймовірно гарна
і життєрадісна
моя подружка Л!
ну што ви, я нє пью
звичайні мешканці міста
це теж
справа в тому, що поки ми бухали, в місті тривало свято Незалежної України, тому всі такі нарядні і гарні
но пасаран, товариші чернігівчани!
центральна площа міста
в парку біля фонтана (він вночі загоряється чарівними кольоровими променями) - епіцентр святкових урочистостей
всім від мене квітка, продовження колись буде