Знову в офісі після двотижневої відпустки. На диво, легко входжу в робочий ритм, напевно тому, що нікуди особливо не їздила за цей час. Натомість багато спала, гуляла, проводила quality time з друзями та родиною, відредагувала і здала рукопис книжки у «Смолоскип», зробила кілька художніх фото в студії і замовила масу речей на ebay. До роману так і не добралася, як подумаю, що всоте читатиму те саме, мені стає погано. Зате вже знаю, як буду його редагувати, що саме по собі - значний прогрес.
Нового не написала нічого, надто багато було справ і руху. І взагалі, часом просто не хочеться писати. Зате, востаннє відредагувала оповідання «Природа болю», яким я наразі задоволена найбільше за всі решта.
Вчора почала дивитися «
Агору» Аменабара, поки подобається.
Завтра маю читати в універі Франка о 15.30 (актова зала) до
Дня писемності. Але зараз у нас закордонне начальство з візитом - тому, хтозна, чи вирвусь.
Не до теми, вкотре переконуюся, що американські цукерки “Hershey’s” не дотягують навіть до наших «Millenium».