Ідеологія і особисте
Спостерігаю, як успішність впливу російської - путінської - пропаганди залежить від особистої ідентичності, походження, персонального і родинного досвіду, "життєвої траєкторії". Саме так. Розрізнення "свій"-"чужий", особисті образи чи приязнь, засвоєні з дитинства чи з юнацьких літ стереотипи - оце працює. Рівень освіти та інтелектуальні здібності самі по собі далеко не завжди відіграють вирішальну роль (якщо взагалі відіграють роль). Один і той же політичний вибір можуть робити і неосвічений маргінал, і блискучий професор. Тільки коли свою думку висловлює другий, це виглядає обґрунтовано і розумно. Але за цілком слушними міркуваннями і логічними твердженнями можуть стояти дуже особисті мотиви і не піддані рефлексії упередження. І це погано. Бо фактично ще "перед" критичним розумом встановлюється інформаційний фільтр, і цей критичний розум починає працювати тільки в певних рамках у визначеному напрямку.
Крім того, ця пропаганда є "покликом", на який людина може відгукуватися, якщо вважає, що кличуть її. Це як у тому анекдоті, коли на вигук "Эй, дурак, повернись!" з десятка людей один чи навіть більше точно повернуться. При цьому свідомо вони себе дурнями не вважають. Але спрацьовує щось глибше, що примушує відгукуватися. Так і з російською пропагандою.
Крім того, ця пропаганда є "покликом", на який людина може відгукуватися, якщо вважає, що кличуть її. Це як у тому анекдоті, коли на вигук "Эй, дурак, повернись!" з десятка людей один чи навіть більше точно повернуться. При цьому свідомо вони себе дурнями не вважають. Але спрацьовує щось глибше, що примушує відгукуватися. Так і з російською пропагандою.