long weekend
я б сказала, зміщений long weekend:)
який почався в четвер зранку, коли ми з Акулами, Марічкою, Гуцулом і Гнатом ледь втиснулися в електричку (Львів-Лавочне в перший день травневих свят!!) і я дуже жорстоко розвела Ногу, так, що тепер він ще довго мені то згадуватиме!
мандрівкка акул на Парашку, з Сколього до Майдану. 28 км за півтора дні. десь за 2 вершини до Парашки ми спільно вирішили забити на Майдан і йти до ближчого Корчину.
Альона заставила Гната взяти гітару і була свято уверена, шо спокійно її понесе! але видихнулася Альона на перших 100 метрах:) і далі майже всю мандрівку її тащили мужчинчики. я особисто не шарю, чому в Горганах мені було простіше і там я спокійно несла гітару...
вів всіх Гуцул, я йому трошки помагала, але в момент найбільшої безісходності, коли вже навіть я не знала шо робити ("навіть я", бо була там 2 роки тому) зозулька моя Ігнатій кудась погнав і знайшов стежку, якою ми і дійшли до Гуркала, місця курінного табору Ярославен 2006 року!
Ногу заклало, зимно було ацько! Гуцул захтів алярм вночі робити, іменовувати малих.
шо я вам скажу.. добре хлопцям! в хлопців до однострою йдуть шорти.. весь той час, поки малі ставали, вдягали однострої і відтискалися (напевно, бо Нога б їх просто так не відпустив) ми з Гнатом чекали їх коло водоспаду, де було ще зимніше від тої зимнющої води!
сказати, що ми в ту ніч поспали було б кощуньством. в трьомісному наметі ми троє порозвалювалися по різних кінцях, бо пропонувати 16тирічним хлопцям зчіпляти спальники, я думала тоді, не дуже альо. а зря. "не треба було вимахуватися" - подумала Альона, коли приїхала додому з температурою 38,7! але вже.
з погодою нам повезло! дощу так і не було! зранку ми пішкарусом повалили в Верхнє Синєвидне, де попали на маршрутку до Львова. там, підібравши Масюка і побігавши між різними зупинками сіли на маршрутку, яка нас під саме джерело в Зашкові завезла!
отаким чином я з одного дому-гір через інший дім-Львів попада додому-до Ярославен!
Кійковська з Марічкою передали нам з хлопцями естафету, вони похали додому.
бомбезна перша в році таборова ватра з двома гітарами, де ні одна з них в тональність не попадала, але то було ще крутіше, ніж якби хтось один всьо повністю без акордів відлабав:)
ну і гурткові сходини Скорпіонів з Сохацькою, які плавно перейшли в нічні откровення всіх, хто там опинився. ми обговорили настільки все, що вже коли світало - почали говорити про Бога. і то серйозно:)) вночі всі інакші.
Сохацька вчила мене бавитися волейбол, а на другий день затягнула в команду фрізбі бавитися! і я навіть в більшості разів ловила тарілку:) але в тій паніці, шо мене хтось криє ніколи нормально не передавала:) але емоцій було купа! за що тим всім, хто через мене програвав велике Мерсі:)
на кінець кінців я така була рада, що ота моя радість вилилася в страшенний рубель, який я знайшла по дорозі до електрички:)
я поміняла своє ставлення до юнацтва. принаймні на зараз. правильно сказала Марта, вони вирішили, що ми як виховниці їм щось винні! що винні? свої сили вкладені в них? гроші? про час я вже не говорю. Сохацька дуже боїться моменту, коли до неї така пічялька прийде. нічо!
за ті 3 дні я абсолютно з нуля відкрила для себе Ногу! мій лс:) оце все зверху написане сталося завядяки йому!
зрозуміла про які 10 років казала Марічка стосовно Гната.
зовсім з іншої сторони подивилася на Біна.
переконалася, що Масюк яким колись був, яким і залишився, просто всякі пацанські штуки набралися, але то дрібниці.
Бик яким гопніком був таким і лишився:) кльовим гопніком, дорослим.
536 живе. ми з Кущем відійшли, а діло наше живе:) треба з Ногою щось на час СВ придумати кльове.
хтось дочитав до кінця? не вірю:) то були бомбезні вихідні!
який почався в четвер зранку, коли ми з Акулами, Марічкою, Гуцулом і Гнатом ледь втиснулися в електричку (Львів-Лавочне в перший день травневих свят!!) і я дуже жорстоко розвела Ногу, так, що тепер він ще довго мені то згадуватиме!
мандрівкка акул на Парашку, з Сколього до Майдану. 28 км за півтора дні. десь за 2 вершини до Парашки ми спільно вирішили забити на Майдан і йти до ближчого Корчину.
Альона заставила Гната взяти гітару і була свято уверена, шо спокійно її понесе! але видихнулася Альона на перших 100 метрах:) і далі майже всю мандрівку її тащили мужчинчики. я особисто не шарю, чому в Горганах мені було простіше і там я спокійно несла гітару...
вів всіх Гуцул, я йому трошки помагала, але в момент найбільшої безісходності, коли вже навіть я не знала шо робити ("навіть я", бо була там 2 роки тому) зозулька моя Ігнатій кудась погнав і знайшов стежку, якою ми і дійшли до Гуркала, місця курінного табору Ярославен 2006 року!
Ногу заклало, зимно було ацько! Гуцул захтів алярм вночі робити, іменовувати малих.
шо я вам скажу.. добре хлопцям! в хлопців до однострою йдуть шорти.. весь той час, поки малі ставали, вдягали однострої і відтискалися (напевно, бо Нога б їх просто так не відпустив) ми з Гнатом чекали їх коло водоспаду, де було ще зимніше від тої зимнющої води!
сказати, що ми в ту ніч поспали було б кощуньством. в трьомісному наметі ми троє порозвалювалися по різних кінцях, бо пропонувати 16тирічним хлопцям зчіпляти спальники, я думала тоді, не дуже альо. а зря. "не треба було вимахуватися" - подумала Альона, коли приїхала додому з температурою 38,7! але вже.
з погодою нам повезло! дощу так і не було! зранку ми пішкарусом повалили в Верхнє Синєвидне, де попали на маршрутку до Львова. там, підібравши Масюка і побігавши між різними зупинками сіли на маршрутку, яка нас під саме джерело в Зашкові завезла!
отаким чином я з одного дому-гір через інший дім-Львів попада додому-до Ярославен!
Кійковська з Марічкою передали нам з хлопцями естафету, вони похали додому.
бомбезна перша в році таборова ватра з двома гітарами, де ні одна з них в тональність не попадала, але то було ще крутіше, ніж якби хтось один всьо повністю без акордів відлабав:)
ну і гурткові сходини Скорпіонів з Сохацькою, які плавно перейшли в нічні откровення всіх, хто там опинився. ми обговорили настільки все, що вже коли світало - почали говорити про Бога. і то серйозно:)) вночі всі інакші.
Сохацька вчила мене бавитися волейбол, а на другий день затягнула в команду фрізбі бавитися! і я навіть в більшості разів ловила тарілку:) але в тій паніці, шо мене хтось криє ніколи нормально не передавала:) але емоцій було купа! за що тим всім, хто через мене програвав велике Мерсі:)
на кінець кінців я така була рада, що ота моя радість вилилася в страшенний рубель, який я знайшла по дорозі до електрички:)
я поміняла своє ставлення до юнацтва. принаймні на зараз. правильно сказала Марта, вони вирішили, що ми як виховниці їм щось винні! що винні? свої сили вкладені в них? гроші? про час я вже не говорю. Сохацька дуже боїться моменту, коли до неї така пічялька прийде. нічо!
за ті 3 дні я абсолютно з нуля відкрила для себе Ногу! мій лс:) оце все зверху написане сталося завядяки йому!
зрозуміла про які 10 років казала Марічка стосовно Гната.
зовсім з іншої сторони подивилася на Біна.
переконалася, що Масюк яким колись був, яким і залишився, просто всякі пацанські штуки набралися, але то дрібниці.
Бик яким гопніком був таким і лишився:) кльовим гопніком, дорослим.
536 живе. ми з Кущем відійшли, а діло наше живе:) треба з Ногою щось на час СВ придумати кльове.
хтось дочитав до кінця? не вірю:) то були бомбезні вихідні!