Jul 18, 2013 10:50
останнім часом не маю нічого такого, що б мені приносило велику радість!
то або світ нудним став, або я якось ментально змучилася. вже з 3 місяці отака фігня, затягнуло ще з сесії.
таборування не приносить мені задоволення. мене то найбільше лякає.
Малан мене навчив, що від всього треба діставати задоволення, тим більше від штуки, в яку безвозмездно вкладаєш час і сили.
поки що маю кльові враження від гурткового. то все.
маю надію на україно-польський. надіюся кльово відірватися, доказати сама собі, що можу бути кльовою бунжучною і підтягнути польську.
мала надію на СВТ. він мав стати фінальним акордом моєї праці в Пласті за рік. жизнь - боль.
Малан миттєво розгрібає запари. але якщо він дзвонить - то значить, що зараз мені ще трохи їх додасться.
Новік слухає. з нього тяжко щось витягнути. він не любить говорити по телефону. якщо він дзвонить - значить в нього від мене вже є пропущений:)
Юрко говорить. я тішуся, коли він дзвонить.
Кущу я сама дзвоню. або коли просто так згадую про нього, або коли вже повна опа. не підводив. ні разу!
Стрілок сам мені дзвонить, або просто так або коли опа:) але найчастіше, на годину пізніше. від всього на годину пініше:)
друзі,
пласт,
щоденник