Останній квиток у останній ряд в останню хвилину

[vzahalinijak]

Сьогодні не пішла на концерт. Хоч була така можливість. На концерт Земфіри.
За півгодини (чи й менше) до початку самого дійства залітають : хто хоче безкоштовно піти?!один квиток лишився!
Вибачте, а які концерти у будні? І ще й о 19.00... Хай малолєтки на них ходять.
А ми - працюємо. Нам є чим займатися.
Запитання: хто хоче піти? До мене - ти не хочеш? Відповідаю: а яка різниця - хочу чи не хочу? Навіть якщо і хочу - то шо?ШО це змінить. Ніхто ж бажання не питає. І знову: ти не хочеш? Ще раз відповідаю: нікому немає діла до того, що я хочу, це не обговорюється. Я зайнята.І все.- То значить - не хочеш?Ніхто не хоче?
Знову.
Хто тут кого питає? Ти можеш двісті разів чогось хотіти. Але є поняття "треба". І від цього нікуди не подінешся.
- То відпросися у керівника!Хай тебе відпустить.
Ні, у мене немає стільки нахабства. Перепрошую. Піти - це однаково, що не подати руку потопаючому, залишити - хай захлебнеться.
Ні.Ні. Ні.
____

От зараз концерт. Обдумую цю ситуацію.
Один в один як тема "Україна і НАТО". Ніхто не питає - хочеш чи не хочеш вступати. Предмета розмови немає. Щоб тільки поставити питання - дорости треба.
___

Якийсь брєд у голові, їй-Богу...:)НЕ відволікайте. Бо ще й не таке писати почну.