Дні якісь дивні. Чи дощ, чи фаза місяця на людей діє. На чоловіків переважно. Цей пост - щоб самій для себе: розкласти по полицях, помедитувати.
Почалося все вчора ввечері, коли була ще на роботі. Сусід по під'їзду виявив свою неадекватність і базарнобабовість.
Щодо мами. Нарвався б на мене, зі мною б так спробував поговорити. пощастило йому, але я це так не залишу.
Сьогодні зранку на роботі. Прийшли люди, які раніше не працювали у нас в офісі, тому про деякі речі не в курсі. Намагалися залити воду в кавовий апарат на кухні. Не знали, куди (вийшло так, наче залили воду у бензобак, наприклад). До мене по допомогу звернулися аж тоді, коли в апарату полилося з усіх дір і стало зрозуміло, що щось не те. Я сказала, що каву вже точно не зваримо. Воду повиливати, деталі апарату й залишки кавових зерен - просушити, а до того - відімкнути апарат від струму нафіг, щоб нікого хоч не шибонуло. Тепер сидимо. Без кави. Мої пальці пахнуть кавою.