Усього потроху
Здоров'я трохи підбарохлює. Життя насичене. Повернулася з грандіозного прибирання у лісі. Далі - "випуск новин".
1. Вибори...Уже починаю долучатися до них. І потрібні, і їх не хочеться. Здається, в мене на них не стане сил.
2. Мама тут недавно бачилася зі своїм колегою:
http://www.polradio.pl/5/198/Artykul/163806,%D0%A6%D1%96%D0%BD%D0%B0-%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97-%D1%81%D0%B2%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%D0%B8
Після лікування у Польщі на нього чекає ще протезування у Німеччині. В Україні спочатку ампутацію зробили ніби не надто вдало (надокучали фантомні болі), то потрібне ще одне втручання, аби поставити протез. Про таких людей не треба забувати.
3. Коли Майдан ще був мирний-премирний, і навіть нуднуватий, до всіх розгонів і штурмів, коли ще багато про що навіть не думалося...Писалися, звісно, вірші. Формувалася тематична збірка. Надіслала туди кілька своїх - і забула, не до того стало. Тепер - бачу своє прізвище. Більшості авторів не знаю; але хай там буду і я. Головне - який саме вірш взяли. Він не геніальний, не надвисокого рівня, але болючо-дорогий для мене. Присвячений одній людині та одній ночі. Чітко й визначено. http://vzahalinijak.livejournal.com/532007.html !
Але, думала я, чи потрібно це йому самому. Ми вже стільки не спілкувалися. У нього свої проблеми й турботи, знову зміна роботи, особисте життя...Кілька вечорів, поки ніхто не бачив, думалося й плакалося, потім не спалося, хворілося.
Учора думалося - особливо напружено. Про нього. Про нас. Про те, що ось до чого дійшло. Радію, що він живий, що не скалічений, на волі. Хай усе буде в нього добре, а з ким - то сам уже визначиться.
А сьогодні ввечері, от зараз - він раптово написав мені. Сам. Багато роботи в нього. Як мої справи. Скучив. Маячня моя мила. Не вирвати тебе з серця. Мій дорогий підзахисний. Хай усе тече як тече. Написала йому й про ту збірку у загальних рисах. Цікава містика. Десь він відлучився й не відповідає. Ще раз перечитую наше листування.
1. Вибори...Уже починаю долучатися до них. І потрібні, і їх не хочеться. Здається, в мене на них не стане сил.
2. Мама тут недавно бачилася зі своїм колегою:
http://www.polradio.pl/5/198/Artykul/163806,%D0%A6%D1%96%D0%BD%D0%B0-%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97-%D1%81%D0%B2%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%D0%B8
Після лікування у Польщі на нього чекає ще протезування у Німеччині. В Україні спочатку ампутацію зробили ніби не надто вдало (надокучали фантомні болі), то потрібне ще одне втручання, аби поставити протез. Про таких людей не треба забувати.
3. Коли Майдан ще був мирний-премирний, і навіть нуднуватий, до всіх розгонів і штурмів, коли ще багато про що навіть не думалося...Писалися, звісно, вірші. Формувалася тематична збірка. Надіслала туди кілька своїх - і забула, не до того стало. Тепер - бачу своє прізвище. Більшості авторів не знаю; але хай там буду і я. Головне - який саме вірш взяли. Він не геніальний, не надвисокого рівня, але болючо-дорогий для мене. Присвячений одній людині та одній ночі. Чітко й визначено. http://vzahalinijak.livejournal.com/532007.html !
Але, думала я, чи потрібно це йому самому. Ми вже стільки не спілкувалися. У нього свої проблеми й турботи, знову зміна роботи, особисте життя...Кілька вечорів, поки ніхто не бачив, думалося й плакалося, потім не спалося, хворілося.
Учора думалося - особливо напружено. Про нього. Про нас. Про те, що ось до чого дійшло. Радію, що він живий, що не скалічений, на волі. Хай усе буде в нього добре, а з ким - то сам уже визначиться.
А сьогодні ввечері, от зараз - він раптово написав мені. Сам. Багато роботи в нього. Як мої справи. Скучив. Маячня моя мила. Не вирвати тебе з серця. Мій дорогий підзахисний. Хай усе тече як тече. Написала йому й про ту збірку у загальних рисах. Цікава містика. Десь він відлучився й не відповідає. Ще раз перечитую наше листування.