Встигнути не забути, встигнути нагадати
Завтра стільки подій, акцій. Територіально - у різних точках і різних за тематикою, хоча - схожих в одному. Скрізь фізично неможливо бути. Проте хочеться не впустити щось важливе, бо можна раптом "за деревами не побачити лісу".
Не забуваю, і хочу, щоб не забували, про мого підзахисного, і про двох інших хлопців, звісно, теж. Справу затягнули на понад півроку. І ось, бачу, вирок хочуть "подарувати" під самий Новий рік. Коли хтось буде заклопотаний, хтось поїде відпочивати, хто просто втомиться від вулиці й зануриться у свої "квартирно-кухонні" клопоти... І от тоді... Я, звісно, не забуду. Бо приходила навіть тоді, коли ніхто більше не з`являвся підтримувати. Щодо того, як завершиться - нічого не прогнозую і не припускаю.
Головне зараз - зібраність і готовність до всього-всього. Найперше - довіряти собі. Не сподіватися, що хтось витягне-допоможе-пожаліє. Обіцяєш, заявляєш - зроби. Не може бути такого, що: тут - я борець, всіх порву, а тут раптом - за секунду - я дєвачка, прикрийте, захистіть, пофліртуйте (у найбільш непідхожий для того час). Ставиш планку - дотримуйся, покажи приклад - собою. У певних ситуаціях стирається межа між віком, статями, професіями, статусами. Просто - людина, і все. Без подвійного дна.
Цікаво також, що тиждень чи більше, як мене залишили емоції. Бачу все збоку, наче набір кадрів. Можу підвищити голос, - але емоції всередині не буде. Може, вичерпався ліміт.
Не забуваю, і хочу, щоб не забували, про мого підзахисного, і про двох інших хлопців, звісно, теж. Справу затягнули на понад півроку. І ось, бачу, вирок хочуть "подарувати" під самий Новий рік. Коли хтось буде заклопотаний, хтось поїде відпочивати, хто просто втомиться від вулиці й зануриться у свої "квартирно-кухонні" клопоти... І от тоді... Я, звісно, не забуду. Бо приходила навіть тоді, коли ніхто більше не з`являвся підтримувати. Щодо того, як завершиться - нічого не прогнозую і не припускаю.
Головне зараз - зібраність і готовність до всього-всього. Найперше - довіряти собі. Не сподіватися, що хтось витягне-допоможе-пожаліє. Обіцяєш, заявляєш - зроби. Не може бути такого, що: тут - я борець, всіх порву, а тут раптом - за секунду - я дєвачка, прикрийте, захистіть, пофліртуйте (у найбільш непідхожий для того час). Ставиш планку - дотримуйся, покажи приклад - собою. У певних ситуаціях стирається межа між віком, статями, професіями, статусами. Просто - людина, і все. Без подвійного дна.
Цікаво також, що тиждень чи більше, як мене залишили емоції. Бачу все збоку, наче набір кадрів. Можу підвищити голос, - але емоції всередині не буде. Може, вичерпався ліміт.