Нічого особливо нового
Тезово. Про сьогодні. Приїхали ми Майдан (зустрілися компанією - увісьмох), до цього вже начитавшись в Інтернеті про привезених "тітушок". "Беркуту" було багато і підтягувалося ще більше. Звичайні люди теж підтягувалися, але якось повільніше. Тим часом на іншому боці Майдану (через дорогу) теж щось організовувалося. Поставили сцену, з якої виступав якийсь чоловік із гаслами, аналогічними до майданних. Але.
Публіка збиралася під тією сценою специфічна. З українськими прапорами, з
європейською символікою... І переважно з пропитими обличчями. І музичку між виступами вмикали типу "Одна калина за вікном". Під неї деякі танцювали. Хитаючись. Був вільний мікрофон. Тобто кожен із натовпу міг щось сказати. Цікаво, що спочатку (далі я й не слухала) виступи були справді адекватні. Тобто здавалося, що люди ще не зовсім зрозуміли, куди прийшли, щО там за "вільний мікрофон". А можливо, ті, що були п'яні, не те, що на ногах триматися, не те, що на сцену зійти, а й двох слів зв'язати вже не могли. Бухих прибувало. Музичка лунала. Прибувало й "Беркуту".
Ми перейшли на інший бік Майдану. Побули там. Усе було ніби тихо, поки не приїхала ще одна "сцена". Припаркувалися на узбіччі Хрещатика, біля Майдану. Машина, з якої виступали, закликаючи у мікрофон не боятися, виходити на Хрещатик, на проїжджу частину (ще не перекриту на той час), мовляв, усе в межах закону, є заявка на акцію тут на 18.00 (тоді як до 18.00 було ще немало часу, а виходити пропонували - просто зараз). Знову закликали не боятися. Як з'ясувалося, виступав Одарченко. Вмикали веселу музичку, яка заразом заглушувала те, що говорили на самому Майдані. Частина мітингувальників на ці заклики реагувала криками "Провокація!" (таких ставало все більше). Проте не всі розуміли, що робити, кого слухати. Відбулася якась штовханина з "Беркутом", яку я погано бачила з натовпу. Ситуація ставала все напруженішою та незрозумілішою. Я намагалася пробитися до оргкомітету Майдану. Хлопці-охоронці, почувши, з якого я питання, відповіли, що про це вже відомо, ситуація вирішується.
Люди довго чекали, що ж їм скажуть лідери опозиції. Бажаної конкретики не почули. Хтось, засмутившись, пішов додому, хтось лишився. З Майдану політики поїхали на Шустер-лайв, куди їх спочатку не пустили. Подумалося, що й правильно: хай повертаються, будуть з людьми. Люди налаштовані значно рішучіше, ніж "лідери". Я взяла тайм-аут на "подумати". Фото й відео розбиратиму пізніше.
Публіка збиралася під тією сценою специфічна. З українськими прапорами, з
європейською символікою... І переважно з пропитими обличчями. І музичку між виступами вмикали типу "Одна калина за вікном". Під неї деякі танцювали. Хитаючись. Був вільний мікрофон. Тобто кожен із натовпу міг щось сказати. Цікаво, що спочатку (далі я й не слухала) виступи були справді адекватні. Тобто здавалося, що люди ще не зовсім зрозуміли, куди прийшли, щО там за "вільний мікрофон". А можливо, ті, що були п'яні, не те, що на ногах триматися, не те, що на сцену зійти, а й двох слів зв'язати вже не могли. Бухих прибувало. Музичка лунала. Прибувало й "Беркуту".
Ми перейшли на інший бік Майдану. Побули там. Усе було ніби тихо, поки не приїхала ще одна "сцена". Припаркувалися на узбіччі Хрещатика, біля Майдану. Машина, з якої виступали, закликаючи у мікрофон не боятися, виходити на Хрещатик, на проїжджу частину (ще не перекриту на той час), мовляв, усе в межах закону, є заявка на акцію тут на 18.00 (тоді як до 18.00 було ще немало часу, а виходити пропонували - просто зараз). Знову закликали не боятися. Як з'ясувалося, виступав Одарченко. Вмикали веселу музичку, яка заразом заглушувала те, що говорили на самому Майдані. Частина мітингувальників на ці заклики реагувала криками "Провокація!" (таких ставало все більше). Проте не всі розуміли, що робити, кого слухати. Відбулася якась штовханина з "Беркутом", яку я погано бачила з натовпу. Ситуація ставала все напруженішою та незрозумілішою. Я намагалася пробитися до оргкомітету Майдану. Хлопці-охоронці, почувши, з якого я питання, відповіли, що про це вже відомо, ситуація вирішується.
Люди довго чекали, що ж їм скажуть лідери опозиції. Бажаної конкретики не почули. Хтось, засмутившись, пішов додому, хтось лишився. З Майдану політики поїхали на Шустер-лайв, куди їх спочатку не пустили. Подумалося, що й правильно: хай повертаються, будуть з людьми. Люди налаштовані значно рішучіше, ніж "лідери". Я взяла тайм-аут на "подумати". Фото й відео розбиратиму пізніше.