Переведи мене через прірву

Sep 02, 2013 14:15

Міст - схожий на Міст Закоханих у Києві, але без усіляких стрічок і замочків, майже посередині дуже зруйнований. Значно вищий. Під ним - нерівний, горбистий чи перекопаний, ґрунт. Треба пройти мостом - іншої дороги не існує.
Ми вдвох; а третій - хтось штибу доглядача цього мосту. Пробує допомогти нам. Ідемо, обережно, міст вужчає, ось лише вузькі шматки арматури. Далі - кілька метрів - найстрахітливіша ділянка. Дві частини пошкодженого мосту з'єднує лише тонкий канат. Потрібно вміти надзвичайно добре балансувати. Дивлячись униз, уявляю, який біль може бути від падіння, як довго в те урвище діставатимуться (у разі чого) лікарі, й чи захочуть діставатися. Та вибору немає. Доглядач радить, як краще іти. Ми беремося за руки, тримаємо рівновагу, повільно...Кілька метрів канату здаються довгим шляхом. Утрималися. Ми на тому боці. Приходить розуміння, що по одинці перейти тут неможливо, єдиний варіант - ось так, підтримуючи одне одного. Стає легко.

сон, думки, !

Previous post Next post
Up