наші храми й бібліотеки (с)
Майже-вільні вихідні вирішила присвятити не лише домашнім справам. Останнім часом дізналася про кілька ініціатив допомоги (бібліотекам; навчальним, виховним і не лише - закладам), тож - поділюся. Єдине, що локалізація усього - Київ.
1. Проект-акція "Я хочу вчитися!" від музею-квартири Павла Тичини у Києві. Власне, музей проводив уже не одну благодійну акцію. Наскільки знаю, там завжди раді співпраці. Наприклад, як зазначають у музеї, вже зібрали й доправили до бібліотек Чернігівщини (Бобровицього району) 1500 книжок. Тепер збирають речі для дітей села Ядлівка (звідти коріння роду Тичини) - насамперед для малозабезпечених, із неповних сімей. Приймають усе, що треба для навчання: ручки, зошити, фарби, книжки...Збір триватиме з 10 по 29 серпня. 30 серпня усе обіцяють передати до сільської школи. Адреса музею: м. Київ, вул. Терещенківська, 5, кв. 1,3.
2. А цю акцію проводять Спілка письменників і МО "Остання барикада". Оголошують про збір книжок для Кременчуцької та Прилуцької виховних колоній для підлітків, якими у свій час опікувався письменник Юрій Покальчук. Книжки можна приносити за адресою: м. Київ, вул. Банкова 2, (будинок СПУ) кімната 15а (у робочі дні з 11.00 до 18.00. Або в інший час залишти на ресепшені в охоронця, сказавши чи написавши, для якої акції). Збір триватиме до 30 серпня. МО «Остання Барикада» з 31 серпня по 2 вересня проведе літературний фестиваль ім. Юрка Покальчука «Київська Барикада». Цього року ідея фестивалю буде більше відповідати місії, яку брав на себе Юрко Покальчук - соціалізації "важких підлітків".
3. У рамках безстрокової акції збирають книжки для сільських бібліотек київські книгарні "Читайка" на Петрівці та книгарня на вул. Пушкінській, 8-А. (Цієї весни я долучалася). Час від часу, коли назбирується достатньо книжок, їх везуть до віддалених сіл і селищ, куди не доїжджає фінансування із центру [а тому фонди тамтешніх бібліотек не оновлювалися з часів Київської Русі], проте там є люди, які прагнуть читати, розвиватися, стежити за літературним життям.
- Без номера. І ще - як варіант. Так робить мій хороший друг Володимир (сам перекладач) у селі, де живе. Приносить книжки для дітей та підлітків до бібліотеки. Однак хоче бути впевнений, що читачам це справді потрібно, що книжки не лежатимуть мертвою вагою. Через те він одержує від бібліотеки звітність: які з принесених книжок найбільше цікавлять читачів, які з книжок скільки разів узяли почитати...Звісно, не всі захочуть так "вовтузитися", витрачаючи час і сили. Проте людина бодай знає, що щось робить недарма. І що читачі - активні.