Вечір: пам'ять і відкриття
Поки маю трохи вільного часу, напишу про вчорашній вечір пам'яті, намагаючись бути об'єктивною. На захід трохи запізнилася, але основне не пропустила.
5 березня у Броварах провели вечір пам'яті Романа Шухевича. Дехто дивувався з доцільності проведення цього заходу. Як з'ясувалося, певні зв'язки є, тільки я, наприклад, про них призабула. Отже, організовувала цей захід місцева "Свобода". Спочатку вони хотіли взяти приміщення у центрі міста - у культурному центрі "Прометей": туди просто дістатися, місце саме по собі козирне в усіх розуміннях. Та потім місце проведення змінили на приміщення Дитячої школи мистецтв. Зала там хороша, а розташування закладу таке, що людині, яка не знає, треба поблукати дворами-провулками.
Я прибула, коли вечір уже тривав. У холі продавали тематичну літературу. У залі залишилося не так багато вільних місць. Проскочила, сівши в останній ряд. Там само сідали й музиканти, які вже виступили на сцені.
Концерт пройшов на диво без зайвої політичної та партійної агітації, без прапорів організаторів у залі. Ведучими були молоді хлопець та дівчина. Розповідали, читали вірші. По черзі виступали запрошені музиканти. Сергій Василюк, лідер "Тіні Сонця", виконав пісні зі свого репертуару; Тарас Силенко своїм громовим голосом читав Шевченка і співав під кобзу; лідер "Божичів" Валерій Гладунець співав акапельно; Тарас Компаніченко виконував загалом маловідомі пісні, записані колись від людей, пісні ці створені на початку 1940-х років, цікаво, що деякі виконувалися на мотив популярних "Ніч яка місячна" або "Кирпичики", але, звісно, з іншими словами. У кожного з виконавців був свій стиль, - це дуже урізноманітнило програму.
Протягом всього вечора до зали заглядали вихованці школи мистецтв, у яких, видно, ще тривали заняття. Деякі залишалися дивитися. "Прикололи" дві дівчинки у рожевому вбранні - одна виглядала як учениця молодших класів, а інша, може, ще й не ходить до школи. Вони все щось копошилися на своїх місцях, обіймаючи плюшевого ведмедика. Загалом же віковий контингент був - від школярів до "глибоких" пенсіонерів. Так от...
Після виступів показали фільм http://www.youtube.com/watch?v=B9qiyBSz8qw
По тому почали підбивати підсумки вечора. Прозвучав вірш Дмитра Павличка про Шухевича (твір був дуже гарно продекламований, але художня цінність цієї поезії, на мою думку, нижча за середню).
Наприкінці надали слово глядачам, - якщо раптом хто хоче висловитися. Несподівано слово взяла поетеса, громадський діяч, дослідниця Марія Овдієнко (ця людина варта окремої розповіді, окремої книжки про себе, тому не пояснюватиму, - хто знає, той знає). Вона вийшла на сцену помітно схвильованою. Розповіла, що Роман Шухевич черпав натхнення насамперед із центральної України. Один із його псевдонімів був - Тарас Чупринка. Ім'я Тарас він взяв від Шевченка. А от у 20-ті роки ХХ століття на території Броварщини діяв Грицько Чупринка. Його знають як поета. Але відомий він не лише поезією. До 1917 року він боровся проти царизму, а вже потім, подивившись на діяльність більшовиків, - проти них. Так ось: син Шухевича Юрій підтвердив, що псевдонім його батька був пов'язаний саме з Грицьком. Люди слухали ці факти з певним здивуванням. Адже у вузьких колах про це відомо було й раніше, а широко - не озвучувалося.
Потім слово взяв якийсь чоловік, який наводив багато-багато цифр про загиблих у війні, про вивезених, репресованих...Може, й ці цифри були комусь цікаві. Завершили дійство виконанням гімну України.
5 березня у Броварах провели вечір пам'яті Романа Шухевича. Дехто дивувався з доцільності проведення цього заходу. Як з'ясувалося, певні зв'язки є, тільки я, наприклад, про них призабула. Отже, організовувала цей захід місцева "Свобода". Спочатку вони хотіли взяти приміщення у центрі міста - у культурному центрі "Прометей": туди просто дістатися, місце саме по собі козирне в усіх розуміннях. Та потім місце проведення змінили на приміщення Дитячої школи мистецтв. Зала там хороша, а розташування закладу таке, що людині, яка не знає, треба поблукати дворами-провулками.
Я прибула, коли вечір уже тривав. У холі продавали тематичну літературу. У залі залишилося не так багато вільних місць. Проскочила, сівши в останній ряд. Там само сідали й музиканти, які вже виступили на сцені.
Концерт пройшов на диво без зайвої політичної та партійної агітації, без прапорів організаторів у залі. Ведучими були молоді хлопець та дівчина. Розповідали, читали вірші. По черзі виступали запрошені музиканти. Сергій Василюк, лідер "Тіні Сонця", виконав пісні зі свого репертуару; Тарас Силенко своїм громовим голосом читав Шевченка і співав під кобзу; лідер "Божичів" Валерій Гладунець співав акапельно; Тарас Компаніченко виконував загалом маловідомі пісні, записані колись від людей, пісні ці створені на початку 1940-х років, цікаво, що деякі виконувалися на мотив популярних "Ніч яка місячна" або "Кирпичики", але, звісно, з іншими словами. У кожного з виконавців був свій стиль, - це дуже урізноманітнило програму.
Протягом всього вечора до зали заглядали вихованці школи мистецтв, у яких, видно, ще тривали заняття. Деякі залишалися дивитися. "Прикололи" дві дівчинки у рожевому вбранні - одна виглядала як учениця молодших класів, а інша, може, ще й не ходить до школи. Вони все щось копошилися на своїх місцях, обіймаючи плюшевого ведмедика. Загалом же віковий контингент був - від школярів до "глибоких" пенсіонерів. Так от...
Після виступів показали фільм http://www.youtube.com/watch?v=B9qiyBSz8qw
По тому почали підбивати підсумки вечора. Прозвучав вірш Дмитра Павличка про Шухевича (твір був дуже гарно продекламований, але художня цінність цієї поезії, на мою думку, нижча за середню).
Наприкінці надали слово глядачам, - якщо раптом хто хоче висловитися. Несподівано слово взяла поетеса, громадський діяч, дослідниця Марія Овдієнко (ця людина варта окремої розповіді, окремої книжки про себе, тому не пояснюватиму, - хто знає, той знає). Вона вийшла на сцену помітно схвильованою. Розповіла, що Роман Шухевич черпав натхнення насамперед із центральної України. Один із його псевдонімів був - Тарас Чупринка. Ім'я Тарас він взяв від Шевченка. А от у 20-ті роки ХХ століття на території Броварщини діяв Грицько Чупринка. Його знають як поета. Але відомий він не лише поезією. До 1917 року він боровся проти царизму, а вже потім, подивившись на діяльність більшовиків, - проти них. Так ось: син Шухевича Юрій підтвердив, що псевдонім його батька був пов'язаний саме з Грицьком. Люди слухали ці факти з певним здивуванням. Адже у вузьких колах про це відомо було й раніше, а широко - не озвучувалося.
Потім слово взяв якийсь чоловік, який наводив багато-багато цифр про загиблих у війні, про вивезених, репресованих...Може, й ці цифри були комусь цікаві. Завершили дійство виконанням гімну України.