Профестивалили три дні...
1-й день.То сонце,то дощ.Прийшла походити одна - самозаглиблено.Але...То з одного,то з іншого боку кричать моє ім*я,тягнуть до себе.Обрала для себе кумпанію знайомих молодих літераторів;)посиділи, поприколювались.всі пили пиво,а я - ні.один чувак сказав мені:"це правильна позиція - не пити пива. Я, якби міг не пити пиво,теж не пив би...".зустріла знайому, яку більше року не бачила.після фесту ще потинялися Києвом.Додому прийшла за північ.
2-й день.Більше сонця.Але й зливи ще сильніші,часом з градом.Я,дура, прийшла без парасольки.Намокла до останньої нитки.Прикольно було,що на 2-й день продавали не тільки сувеніри,а й багато українських книжок,причому набагато дешевше,ніж у книгарнях.Купила роман Дністрового.Були й представники інших країн,зокрема Японії.Японки,які розмовляють чистою українською мовою - це ж
фантастично!Вони вчили робити орігамі,каліграфічно писати їхні ієрогліфи.А ще
в той день було якесь свято,що всі бажання мали здійснитися.Для цього треба було написати маркером бажання на смужечці паперу і прикріпити її поряд на вербовій гілочці.Я так і зробила.Бажання протягом найближчих годин здійснило-
ся.А потім дощ розігнав усіх.Поїхала додому сохнути.
3-й день.Дощу практично немає.Бачила веселку над Дніпром.Найтепліший день. Загубилася в натовпі.Шукаю хоч когось зі знайомих.Нема.Раптом...бачу серед людей Катерину Ющенко,за мить-і Віктора Ющенка з доньками.Майже лоб-в-лоб. Хоча...Це я собі лещу.З моїм дегенератським зростом до лоба президенту не дістати.А оскільки він дядько високий,то врізатися я могла йому зовсім в інше місце...гм...Трохи пройшлася поряд із ними.А коли набридло,стала знову ходити сама по собі.Скоро зустріла і знайомих.Але ввечері до метро "Дніпро" все одно довелося йти одній.Як і вминулі два дні.
Було дуже шкода,що фестиваль закінчився.Хотілося продовження.
2-й день.Більше сонця.Але й зливи ще сильніші,часом з градом.Я,дура, прийшла без парасольки.Намокла до останньої нитки.Прикольно було,що на 2-й день продавали не тільки сувеніри,а й багато українських книжок,причому набагато дешевше,ніж у книгарнях.Купила роман Дністрового.Були й представники інших країн,зокрема Японії.Японки,які розмовляють чистою українською мовою - це ж
фантастично!Вони вчили робити орігамі,каліграфічно писати їхні ієрогліфи.А ще
в той день було якесь свято,що всі бажання мали здійснитися.Для цього треба було написати маркером бажання на смужечці паперу і прикріпити її поряд на вербовій гілочці.Я так і зробила.Бажання протягом найближчих годин здійснило-
ся.А потім дощ розігнав усіх.Поїхала додому сохнути.
3-й день.Дощу практично немає.Бачила веселку над Дніпром.Найтепліший день. Загубилася в натовпі.Шукаю хоч когось зі знайомих.Нема.Раптом...бачу серед людей Катерину Ющенко,за мить-і Віктора Ющенка з доньками.Майже лоб-в-лоб. Хоча...Це я собі лещу.З моїм дегенератським зростом до лоба президенту не дістати.А оскільки він дядько високий,то врізатися я могла йому зовсім в інше місце...гм...Трохи пройшлася поряд із ними.А коли набридло,стала знову ходити сама по собі.Скоро зустріла і знайомих.Але ввечері до метро "Дніпро" все одно довелося йти одній.Як і вминулі два дні.
Було дуже шкода,що фестиваль закінчився.Хотілося продовження.