Поживемо - побачимо
Ще тільки - «як». Іще нема - «навіщо».
Вода - як ніч, висока й молода.
У світі й у кишені вітер свище.
У небі й у чолі горить звізда
(с)
...А запитання "як?" ще ранувато ставити...
День виборів почався кіпішно й хаотично. Приходили виборці зі сварками: дільниця спочатку мала бути не там, її перенесли, та не всі про це знали; зранку приходили за старою адресою, там їх переспрямовували, хтось - ішов, хтось - плював і повертався додому. Однак дільниця не була порожньою.
Ще - особливість. В одному приміщенні розташувалися дві виборчі дільниці. Манеж розділили надвоє, "межу провели" спортивними лавочками. Та не всі розуміли ці тонкощі. Дехто забредав голосувати не на ту дільницю. Ох, скількох довелося наставляти на шлях істинний. Та, хоч як стежили, однаково хтось примудрився винести бюлетень і вкинути його на іншій дільниці. При підрахунку ми не дорахувалися одного, а "сусіди" мали, відповідно, одного "гостя".
У другій половині дня завітав п'яний. Із тверезою дружиною, якій, вочевидь, стало дуже соромно за благовірного. Обоє зайшли до кабінок. П'яний голосно продовжував щось варняками з-за фіранки. Уся увага - на нього. Зрештою, дружина вийшла з кабінки й сказала, що вже йде. Вийшла, не озираючись. Чоловік ще побув у кабінці. Вийшов із бюлетенями. Кривою стежечкою попрямував до урн. От, думаю, зараз ще урни нам нафіг рознесе. За тим, як чувак намагався потрапити у щілину для вкидання бюлетенів, дивилися, затамувавши подих. Такою самою кривою стежечкою вийшов.
Дільниця у нас була дуже молода. Так багато народу з дітьми на виборах я ще досі не бачила. Хтось приходив із двома дітьми. Звісно, малим хотілося і в кабінку зайти, і бюлетень вкинути, про що вони голосно повідомляли батькам. А ще - побігати дільницею! Малюки тягнули з собою іграшки, котили візочки для ляльок, один навіть приїхав на самокаті. Звісно, були й древні дідусі й бабусі, які ледь-ледь ішли, дехто майже не бачив, і я дозволяла їхнім родичам допомогти їм.
Стемніло. Ось і зачинилася дільниця. Залишилися члени двк, спостерігачі й журналісти - наші та закордонні. Почали відкривати урни, сортувати, рахувати. Процес відбувався енергійно. Махлювати ніхто не намагався. Усі контролювали одне одного. Не сварилися, - до честі всіх. Коли рахували голоси за партії, то подумала, що було б прикольно й символічно, якби на цій дільниці переміг "Удар", але він посів тільки друге місце після "Батьківщини".
Кандидат, якого я представляла, набрав найбільше. Бюлетені за нього особисто я перерахувала двічі. Тоді з'ясувалося, що то помилка не в мене; а я - на диво добре рахую, незважаючи на втому й гуманітарний склад розуму. Дехто з членів двк та спостерігачів і журналістів із часом "відключався" й байдужів. Мені цього робити не можна було. Кілька людей покотом лягли спати на великий батут. Я теж спробувала. Довго не пролежала. До того ж, батут був притрушений піском. Цікаво. За кілька днів до цього бачила, як тут спортсмени тренувалися стрибати у довжину в пісок. Це вони потім на батуті стрибали?..
Щоб розвіятися, ходила, пританцьовуючи навколо столу. Від спостерігачів почула заувагу про свою витривалість. Мовляв, жінки справді значно витриваліші за чоловіків. Мужики от уже знесилені спати повкладалися, а ти підстрибуєш. Пізніше мені висловлювали захоплення інші члени комісії - щодо мого відповідального ставлення до роботи.
Проте один із документів я таки примудрилася підписати аж двічі. За одержала характеристику "звєзди".
...Пакували бюлетені й документацію. Здати вдалося не відразу. А коли прийняли бюлетені, то завернули документацію через певні технічні помилки. Учора ввечері ми склали уточнені протоколи. Взяла свою копію, віднесла до штабу.
Перемога. Хоч остаточно не оголошена.
Мало сну, їжі, багато напруги, чекання, постійна мобілізованість. Тепер стараюся відсипатися.
...І про іншого кандидата. Не переміг. Не знаю, коли поспілкуємося. Так, щоб нормально, сам-на-сам. Розумію, що є певне пригнічення. Усе розумію. Та, якби він пройшов, то це точно був би хрест на багато чому. Хоч і без того до кінця не ясно, що зміниться. Знаю, що його балотування боліло не одній мені. Принаймні, ще одній людині. З якою і поділилася. Нам боліло одне й те саме, тільки кожному по-різному. Дивно, але така "не-самотність" трошки полегшувала переживання.
Що додати?..Поживемо - побачимо.
Вода - як ніч, висока й молода.
У світі й у кишені вітер свище.
У небі й у чолі горить звізда
(с)
...А запитання "як?" ще ранувато ставити...
День виборів почався кіпішно й хаотично. Приходили виборці зі сварками: дільниця спочатку мала бути не там, її перенесли, та не всі про це знали; зранку приходили за старою адресою, там їх переспрямовували, хтось - ішов, хтось - плював і повертався додому. Однак дільниця не була порожньою.
Ще - особливість. В одному приміщенні розташувалися дві виборчі дільниці. Манеж розділили надвоє, "межу провели" спортивними лавочками. Та не всі розуміли ці тонкощі. Дехто забредав голосувати не на ту дільницю. Ох, скількох довелося наставляти на шлях істинний. Та, хоч як стежили, однаково хтось примудрився винести бюлетень і вкинути його на іншій дільниці. При підрахунку ми не дорахувалися одного, а "сусіди" мали, відповідно, одного "гостя".
У другій половині дня завітав п'яний. Із тверезою дружиною, якій, вочевидь, стало дуже соромно за благовірного. Обоє зайшли до кабінок. П'яний голосно продовжував щось варняками з-за фіранки. Уся увага - на нього. Зрештою, дружина вийшла з кабінки й сказала, що вже йде. Вийшла, не озираючись. Чоловік ще побув у кабінці. Вийшов із бюлетенями. Кривою стежечкою попрямував до урн. От, думаю, зараз ще урни нам нафіг рознесе. За тим, як чувак намагався потрапити у щілину для вкидання бюлетенів, дивилися, затамувавши подих. Такою самою кривою стежечкою вийшов.
Дільниця у нас була дуже молода. Так багато народу з дітьми на виборах я ще досі не бачила. Хтось приходив із двома дітьми. Звісно, малим хотілося і в кабінку зайти, і бюлетень вкинути, про що вони голосно повідомляли батькам. А ще - побігати дільницею! Малюки тягнули з собою іграшки, котили візочки для ляльок, один навіть приїхав на самокаті. Звісно, були й древні дідусі й бабусі, які ледь-ледь ішли, дехто майже не бачив, і я дозволяла їхнім родичам допомогти їм.
Стемніло. Ось і зачинилася дільниця. Залишилися члени двк, спостерігачі й журналісти - наші та закордонні. Почали відкривати урни, сортувати, рахувати. Процес відбувався енергійно. Махлювати ніхто не намагався. Усі контролювали одне одного. Не сварилися, - до честі всіх. Коли рахували голоси за партії, то подумала, що було б прикольно й символічно, якби на цій дільниці переміг "Удар", але він посів тільки друге місце після "Батьківщини".
Кандидат, якого я представляла, набрав найбільше. Бюлетені за нього особисто я перерахувала двічі. Тоді з'ясувалося, що то помилка не в мене; а я - на диво добре рахую, незважаючи на втому й гуманітарний склад розуму. Дехто з членів двк та спостерігачів і журналістів із часом "відключався" й байдужів. Мені цього робити не можна було. Кілька людей покотом лягли спати на великий батут. Я теж спробувала. Довго не пролежала. До того ж, батут був притрушений піском. Цікаво. За кілька днів до цього бачила, як тут спортсмени тренувалися стрибати у довжину в пісок. Це вони потім на батуті стрибали?..
Щоб розвіятися, ходила, пританцьовуючи навколо столу. Від спостерігачів почула заувагу про свою витривалість. Мовляв, жінки справді значно витриваліші за чоловіків. Мужики от уже знесилені спати повкладалися, а ти підстрибуєш. Пізніше мені висловлювали захоплення інші члени комісії - щодо мого відповідального ставлення до роботи.
Проте один із документів я таки примудрилася підписати аж двічі. За одержала характеристику "звєзди".
...Пакували бюлетені й документацію. Здати вдалося не відразу. А коли прийняли бюлетені, то завернули документацію через певні технічні помилки. Учора ввечері ми склали уточнені протоколи. Взяла свою копію, віднесла до штабу.
Перемога. Хоч остаточно не оголошена.
Мало сну, їжі, багато напруги, чекання, постійна мобілізованість. Тепер стараюся відсипатися.
...І про іншого кандидата. Не переміг. Не знаю, коли поспілкуємося. Так, щоб нормально, сам-на-сам. Розумію, що є певне пригнічення. Усе розумію. Та, якби він пройшов, то це точно був би хрест на багато чому. Хоч і без того до кінця не ясно, що зміниться. Знаю, що його балотування боліло не одній мені. Принаймні, ще одній людині. З якою і поділилася. Нам боліло одне й те саме, тільки кожному по-різному. Дивно, але така "не-самотність" трошки полегшувала переживання.
Що додати?..Поживемо - побачимо.