Недавно перечитала дуже багато з творчості Степана Руданського. Він автор "співомовок". Є в нього багато сумних, містичних творів, громадянська лірика. Та найбільше знають саме співомовки,
де він висміює панів, попів, циган, москалів, жидів, недотеп, шахраїв, ледарів, п'яниць. В одному з інтернет-обговорень цього автора назвали тролем, хоча щодо того, чи тонкий він троль, думки розійшлися. Так от. Читаючи, я зауважила, що у багатьох співомовок є варіанти - якісь варіації у словах чи цілих рядках. Та один із найяскравіших варіантів - це заміна слів "жиде", "жидку" на "брате". Схоже, що такі варіанти писав уже не сам автор - і було це не за його життя.
Деякі ж речі - просто вічні.
...
ТОЙ, ЩО НАД НАМИ
Стоїть козак коло груші,
Дівку підмовляє.
А дівчина, як калина,
Полум’ям палає.
Зчервоніло повне личко,
Відскочили груди…
Отак дала б, та боїться,
Що то послі буде.
«А що, - каже, - як я буду
Дитиноньку мати?
Хто пригорне сиротину,
Буде доглядати?»
Козак жваво обіймає
Дівчину руками.
«Не журись, дівчино, - каже, -
А той, що над нами!..»
А із груші старий батько:
«О бісова мати!..
То ви будете робити,
А я годувати?!»
Як почули молодята,
Та від батька в ноги:
Дівча в хату з переляку,
Козак за пороги…
ІКРА
Сидить москаль коло лави,
Порох насипає.
Аж підходить стара баба.
"А що то?" - питає.
"А что ж? Икра салдацкая,
Став москаль брехати. -
Вить с энтаво у нас, бабка,
Выходют салдаты!.."
"Почекай же, бісів сину, -
Стара собі каже, -
В мене живо ікра ваша
У печі поляже!"
І йно лихе москалину
З хати одвинуло,
Баба порох та до печі -
Печі як не було!..
"Чи ж не диво з москалями, -
Баба промовляє,-
І в ікрі ще москалина,
А що виробляє?!"