Нецікаве
Вихідні пролетіли, можна сказати, марно.
Усе почалося з п*ятниці вечора. Зустрічі-квартирника. На якому, як мені здалося, мені було приділено забагато, порівняно з іншими, уваги, а тоді почула ще й незаслужений докір через, мовляв, мою скромність. Почула дурнувату настанову щодо "не поспішай заміж": то так - вперше бачачи мене, не зовсім на адекваті й, напевне, навіть не підозрюючи, скільки мені насправді років. Вино. Яке мені дуже не сподобалося. Хитро вирішила вилити майже весь келих на себе і просила більше не наливати. Почули дві тверді обіцянки вбити мене. Так і не зрозуміла, за що.
Субота. Щось незрозуміле. Самостійна розвідка в Мамаєвій слободі. Невелика територія. Зате, якщо мало народу, там можна усамітнюватися і просто сидіти на траві, дивитися на пташок...Але то під настрій і на любителя. Неділя. Провідування оновленого узвозу. Вдома - силові вправи.
Понеділок. Хотіли піти на природу, поговорити про високе, важливе, світле, потрібне...Дощ-град перебиа мої просвітницькі задуми. Народ волів лишитися вдома. От і я вишиваю свій безкінечний рушник. І багато думаю. Кажуть, завтра треба йти під Верховну Раду. Тезу про гарну й розумну і про "розірватися" повторювати не буду.
P.S. О, і підсумок вихідних і сьогоднішнього дня. Поки я писала цей пост, мені написав керівник, що якщо я хочу піти на мітинг, то можу затриматися і пізніше прийти на роботу. Мені ж цікаво, що там буде. Так що ось так.
Усе почалося з п*ятниці вечора. Зустрічі-квартирника. На якому, як мені здалося, мені було приділено забагато, порівняно з іншими, уваги, а тоді почула ще й незаслужений докір через, мовляв, мою скромність. Почула дурнувату настанову щодо "не поспішай заміж": то так - вперше бачачи мене, не зовсім на адекваті й, напевне, навіть не підозрюючи, скільки мені насправді років. Вино. Яке мені дуже не сподобалося. Хитро вирішила вилити майже весь келих на себе і просила більше не наливати. Почули дві тверді обіцянки вбити мене. Так і не зрозуміла, за що.
Субота. Щось незрозуміле. Самостійна розвідка в Мамаєвій слободі. Невелика територія. Зате, якщо мало народу, там можна усамітнюватися і просто сидіти на траві, дивитися на пташок...Але то під настрій і на любителя. Неділя. Провідування оновленого узвозу. Вдома - силові вправи.
Понеділок. Хотіли піти на природу, поговорити про високе, важливе, світле, потрібне...Дощ-град перебиа мої просвітницькі задуми. Народ волів лишитися вдома. От і я вишиваю свій безкінечний рушник. І багато думаю. Кажуть, завтра треба йти під Верховну Раду. Тезу про гарну й розумну і про "розірватися" повторювати не буду.
P.S. О, і підсумок вихідних і сьогоднішнього дня. Поки я писала цей пост, мені написав керівник, що якщо я хочу піти на мітинг, то можу затриматися і пізніше прийти на роботу. Мені ж цікаво, що там буде. Так що ось так.