Що хвора, то хвора - причому, на голову
Точно.Всі хвороби йдуть від голови.
Життя веду більш ніж дивне...Прокидаюсь о 5.30 щоранку і не живу, а сновигаю якось на автоматі.Сиджу
на парах в отупінні, хоча - готуюся до всього і навіть добре відповідаю і в усьому роздупляюся крізь цей сон-заціпеніння.Витаю у своїх думках...А кажу - не те, що думаю..Хоча іноді - саме те.Інша справа - як мене після цього сприймають.На перервах сиджу втупленою у читання книжки.Зараз це -Андрухович.
Шизофренічна комбінація: я - з Андруховичем.Після пар підводжуся і, заглиблена у СВОЄ, прямую до метро.У транспорті - теж читаю, не відриваючи очей, не помічаючи майже нічого, западаючи в інший світ, і відгороджуючись - від цього.Вдома не сиджу без діла, але все роблю крізь оцю маячню.Мене ніби ніщо по-справжньому не хвилює.Але потвм стається метаморфоза.Вона завжди припадає на 21 - 22.00.
я наче оживаю, згадую, що мені треба в цьому житті, кидаюся до компа, друкую або щось роздруковую,
сідаю за письмовий стіл, готуюсь до завтрашніх пар,дістаю підручники та конспекти, а вчора вже після 23.00 сіла перешивати собі джинси...Уже всі повлягалися.Дванадцята чи перша година ночі, а я,блін, як неприкаяна душа, лажу по хаті, в мене раптом виявляється цілий віз справ.Десь після першої нарешті вкладаюся...Сплю знову до 5 ранку.Найчастіше не висипаюсяюАле це мене не дуже турбує. Машинально встаю, їм, беру торбу, йду на зупинку транспорту, плачу за проїзд і тупо втуплююся у книжку...
Життя веду більш ніж дивне...Прокидаюсь о 5.30 щоранку і не живу, а сновигаю якось на автоматі.Сиджу
на парах в отупінні, хоча - готуюся до всього і навіть добре відповідаю і в усьому роздупляюся крізь цей сон-заціпеніння.Витаю у своїх думках...А кажу - не те, що думаю..Хоча іноді - саме те.Інша справа - як мене після цього сприймають.На перервах сиджу втупленою у читання книжки.Зараз це -Андрухович.
Шизофренічна комбінація: я - з Андруховичем.Після пар підводжуся і, заглиблена у СВОЄ, прямую до метро.У транспорті - теж читаю, не відриваючи очей, не помічаючи майже нічого, западаючи в інший світ, і відгороджуючись - від цього.Вдома не сиджу без діла, але все роблю крізь оцю маячню.Мене ніби ніщо по-справжньому не хвилює.Але потвм стається метаморфоза.Вона завжди припадає на 21 - 22.00.
я наче оживаю, згадую, що мені треба в цьому житті, кидаюся до компа, друкую або щось роздруковую,
сідаю за письмовий стіл, готуюсь до завтрашніх пар,дістаю підручники та конспекти, а вчора вже після 23.00 сіла перешивати собі джинси...Уже всі повлягалися.Дванадцята чи перша година ночі, а я,блін, як неприкаяна душа, лажу по хаті, в мене раптом виявляється цілий віз справ.Десь після першої нарешті вкладаюся...Сплю знову до 5 ранку.Найчастіше не висипаюсяюАле це мене не дуже турбує. Машинально встаю, їм, беру торбу, йду на зупинку транспорту, плачу за проїзд і тупо втуплююся у книжку...