Аварійні відчуття польових досліджень з українського сексу
Учора ввечері несподівано підірвалися разом з Мімочкою на виставу. "Польові дослідження з українського сексу". Нарешті вибралася. Читала книжку, то могла зорієнтуватися-роздуплитися, що й до чого. Ще перед виставою Мімочці подзвонили на мобільний і сказали, що з Києва у напрямку Броварів виїхати нереально. Тягнуться легкові машини, автобуси, ще й фури...Багато аварій. І в той, і в інший бік траси. Хтось нарахував тільки від "Лісової" до військового містечка - 11 штук. Суцільне місиво. Мімочка сказала, що цим спонтанним походом до театру реально нас врятувала. Думали, що пересидимо цей час - і дорога саме звільниться.
Про виставу. Краще дивитися, усе ж почитавши Забужко.
Моновистава. Завжди кажу, що моновистави і складніші за сприйняттям, інтелектуальніші. І напружуватися треба більше - як актору, так і глядачу.
Взагалі ж - треба просто дивитися і вдумуватися. Монологи-діалоги. Потік свідомості... Є насправді дуже слушні думки.
Декорації. Ці різнокольорові повітряні кульки. Багато. Часом під час вистави вони по одній несподівано для усіх лускають - у напівтиші. Так і серцевий напад може бути. Не знаю, чи можна було одну з кульок забрати з собою:)
Актриса - Галина Стефанова. Грає у цьому театрі у ще одній моновитсаві - "Палімпсести" - за творами Стуса.
Я помітила під час вистави на її руці гіпс. Так було задумано чи справді грала зі зламаною рукою?Зрештою, це нічим не зашкодило сприйняттю. Навіть навпаки.
Після вистави трохи погуляли. Помилувалися сніжком. Пофотографувалися. Побачили поодиноких футбольних фанатів.
Нам був час їхати у Бровари. Нічого там не розгреблося. Їхали у 5 разів довше, ніж треба. З Києва транспорт пер 5-ма, а то й 6-ма смугами. Не було зрозуміло, де закінчується однна аварія, а де вже починається інша. Мобільний зв*язок здох, то ж навіть додому не могла подзвонити. І, відповідно, не приймалися дзвінки до мене. В автобусі ми багато приколювалися. Хоч іноді ці жарти й були трохи чорнуваті...А так - було нормально. Щоправда, згодом мене дико потягнуло на сон...
Такий-то день.
P.S. ВЧОРАШНІЙ НЕОЛОГІЗМ
ДОРЕШТІ =
до речі + нарешті
Мімочка (с)
Про виставу. Краще дивитися, усе ж почитавши Забужко.
Моновистава. Завжди кажу, що моновистави і складніші за сприйняттям, інтелектуальніші. І напружуватися треба більше - як актору, так і глядачу.
Взагалі ж - треба просто дивитися і вдумуватися. Монологи-діалоги. Потік свідомості... Є насправді дуже слушні думки.
Декорації. Ці різнокольорові повітряні кульки. Багато. Часом під час вистави вони по одній несподівано для усіх лускають - у напівтиші. Так і серцевий напад може бути. Не знаю, чи можна було одну з кульок забрати з собою:)
Актриса - Галина Стефанова. Грає у цьому театрі у ще одній моновитсаві - "Палімпсести" - за творами Стуса.
Я помітила під час вистави на її руці гіпс. Так було задумано чи справді грала зі зламаною рукою?Зрештою, це нічим не зашкодило сприйняттю. Навіть навпаки.
Після вистави трохи погуляли. Помилувалися сніжком. Пофотографувалися. Побачили поодиноких футбольних фанатів.
Нам був час їхати у Бровари. Нічого там не розгреблося. Їхали у 5 разів довше, ніж треба. З Києва транспорт пер 5-ма, а то й 6-ма смугами. Не було зрозуміло, де закінчується однна аварія, а де вже починається інша. Мобільний зв*язок здох, то ж навіть додому не могла подзвонити. І, відповідно, не приймалися дзвінки до мене. В автобусі ми багато приколювалися. Хоч іноді ці жарти й були трохи чорнуваті...А так - було нормально. Щоправда, згодом мене дико потягнуло на сон...
Такий-то день.
P.S. ВЧОРАШНІЙ НЕОЛОГІЗМ
ДОРЕШТІ =
до речі + нарешті
Мімочка (с)