Джеймс Рікардс Валютні війни Частина перша Розділ другий (продовження)
Він, можливо, сказав це для того лишень, аби я замовк, та мене це влаштувало. Ми затягнули зашморга навколо шиї долара США. Решта команди швидко погодилась, і я скликав саміт з Росією, щоб висунути їм свою пропозицію. Ми зі Стівом зустрілися втретє, і, як я й очікував, Росія погодилась скупити все золото Китаю, близько ста тисяч метричних тон, в обмін на валюту зі своїх запасів. Цей торг був ідеальним з точки зору Росії, бо являв собою велику купівлю з мінімаьним ринковим впливом. За звичайної торгівлі золотом угода завбільшки навіть у 10 тон мала би бути якнайсуворіше втаємниченою, інакше ринковий курс високо підскочив би, однак зараз Росія здійснила найбільшу угоду із закупівлі золота в історії з мінімальним ринковим впливом. Мені було шкода, що Китай вишов з гри із золотом, та мені було приємно дивитись на те, як Росія продовжує йти обраним курсом.
[Spoiler (click to open)]Ми знову опинились в оперативному центрі для проведення пленарної сесії. Ми по черзі ходили кімнатою для для оголошення своїх доходів у рамках північнокорейського сценарію. Як і очікувалось, США та Азійсько-Тхоокеанський регіон, як і Китай, пропонували гуманітарну допомогу, лише Китай щось пробелькотав про воз'єднання, бо режим Північної Кореї перебував на останньому подиху. Росія підтримала ідею про гуманітарну допомогу, але притрималась більш жорсткої політики, зачинивши кордони з Північною Кореєю. Потім, практично мимохідь, Росія оголосила про те, що викупила у Китаю всі золоті запаси і тепер самостійно зміцнювала політику створення нової золотої валюти.
Судді були помітно обуреними. Росія проводила власну гру за власними правилами. На наше зі Стівом переконання, Росія грала за власними правилами вже тисячі років, тому даний крок був типово російським. На цю мить чотиристакілограмова горила вже не могла залишатися непоміченою, і судове рішення не примусило на себе чекати. У національній потузі Китаю, США та Азійсько-Тихоокеанського регіону мало що змінилося. Це було логічним, бо ж Північна Корея, хоча й небезпечна, була ізольованою від усього світу, тому ніхто особливо не втратив чи набрав очок. Але потім судді несміливо оголосили: «За всієї видимості, Росія вдалася до твердих кроків у галузі створення відмінної заміни долару у міжнародній торгівлі. Її наміри для нас залишаються невизначеними, однак ми вирішили присудити їй додаткові бали за такий сміливий хід». Ми зі Стівом подивились один на одного з різних кінців центру. Це, звичайно, не було вибаченням, та все ж ми не змогли не посміхнутися.
Перший день добігав кінця. Хоча гра і йшла мов по рівненькому, цей день видавався дуже довгим. Ми вирішили знайти неподалік якого-небудь ресторанчика, повечеряти та випити чогось, а потім повернутися до готелю, щоб дізнатися про всі денні новини та підготуватися до наступного дня. Одним із парадоксів роботи у закритому приміщенні є незнання того, що відбувається назовні. Людина може працювати у головному центрі розвідувальної організації, але через обмеження використання мобільних телефонів та інших технічних засобів, що мають доступ до ЗМІ, вона буде останньою, хто дізнається про, наприклад, крах фондової біржі. Позаяк ми були учасниками ринку та людьми, залежними від ЗМІ, ми потерпали від інформаційного голоду як ніколи раніше. Співробітники лабораторії прикладної фізики порадили нам ресторан, розташований неподалік, і, у той час як Стів та Оу. Ді розмовляли по своїх "Блекбері", я вів машину у напрямку Форт-Міду (Меріленд). Ми віднайшли місце без проблем, проте дуже здивувались, як побачили, що парковку заповнено вщент і люди юрмляться на балконі - і це о 17:30 у вівторок!
- Он воно що, - сказав Оу. Ді з ірландським акцентом, нагадуючи про своє ірландське коріння. - Сьогодні ж День святого Патріка. Це місце, мабуть, переповнене ще від обіду.
З нашими спробами зруйнувати світову фінансову систему ми геть забули про День святого Патріка. Я сам є наполовину ірландцем по лінії матері. З таким родоводом ми з Оу. Ді здійснили посвячення Стіва у почесні ірландці та почали пробиратися крізь натовп нагору, помітивши столика біля вікна з видом на околиці Меріленду. Ми сіли, замовили три пінти "Гіннесу" та пару закусок, і почали власне підбиття підсумків дня, що минув.
- Знаєте, яка проблема у грі є основною? -- запитав Оу. Ді.
- Яка?
- У ній немає ринку. Я маю на увазі, що судді можуть нам присудити чи відняти очки, але відсутня система цін, що дозволяє виміряти вплив наших дій на фінансову систему.
Оу. Ді мав рацію. Торгівець може вигадати найкращу у світі торгівельну ідею, та лише втрата коштів на біржі є природним повідомленням про те, що він робить щось не так. Найкращі торгівці завжди виходять із програшних торгів, скорочують втрати та сидять в очікуванні наступного вдалого випадку, який із часом обов'язково з'явиться. Погані торгівці намагаються знайти раціональне пояснення втраті, роблять висновок, що ринок не належно оцінив їхні розумові здібності, підвищують суму ставки і продовжують втрачати кошти доти, аж доки старший ризик-менеджер не змусить їх піти. Якою б не була обрана стратегія, саме цінові сигнали змушують торгівців залишатися чесними та забезпечують їх зворотнім зв'язком з ринком, таким необхідним для засвідчення правильності їхніх теорій.
Та попри все ми намагалися сильно не перейматися через те, чого у нас не було. Це ж, все ж таки, було вперше, коли Міністерство оборони проводило фінансову військову гру. І я був задоволений, що вони хоч якось це роблять. Принаймні вони дивилися у майбутнє, чого я не можу сказати про цивільні організації. Коли я попереджав інших чиновників (із цивільного сектору) про можливу фінансову війну у майбутньому, типовою відповіддю була: «О, вони ніколи не зважаться на такий крок - це коштуватиме їм грошей, і вони самі викопають собі могилу». Вони казали це так, ніби військова техніка не коштувала грошей, ніби авіаносці роздавалися безплатно. Ці чиновники ніяк не могли зрозуміти, що вартість фінансової війни може бути набагато нижчою від вартості гонки озброєнь, але фінансова війна буде більш ефективним засобом підриву потуги США у порівнянні з військовою конфронтацією. Пентагон заслуговував на повагу хоча б за те, що сприймав це серйозно. Ще буде час для внесення дрібних деталей у якій-небудь грі, що проводитиметься у майбутньому.
Ми замовили іще по «Гінесу», доїли та й вирушили назад, до свого готелю. День був довгим, і нам потрібно було вставати о 7:30 ранку. Ми домовились зустрітися у фойє вранці, та й розійшлися по своїх номерах.
День другий
Я прокинувся о 6:30 ранку, почуваючи себе не надто добре від «Гиннесу», та дві чашки кави повернули мене до тями. Я швидко зібрався і вирішив перевірити стрічку новин перед виходом. У мене не було часу перевірити пошту, переповнену електронними листами, котрі чекали на мене кожного ранку, і я вирішив просто зайти на сайт Drudge Report, щоб пробігтися по заголовках статей. Через те, що я був відірваним від новин днем раніше, і те ж саме чекало на мене і цього дня, це було чудовим способом швидко дізнатися про основні події.
Я натиснув на закладку, зачекав пару секунд, доки завантажиться сторінка, і не повірив своїм очам. У типовомк стилі Drudge всю сторінку займало забраження Володимира Путіна. Величезний за розміром заголовок кричав про те, що Росія кидала виклик доларові та шукала іншу валюту для національного резерву, одною з яких було золото.
Такі заголовки були звичайними минулого року (книга писалася 2011 року - Приміт. ред.), але у Березні 2009-го це ще було новою ідеєю, про яку більшість людей чули вперше. Можна було просто посміятися над Путіним, назвавши його шовіністом чи сказавши, що він намагається привернути увагу, але я знав, що ідею заміни долара вже розглядають у Європі, Китаї та Міжнародному валютному фонді. Просто Путін вихопився поперед натовпу і озвучив невдоволенність Росії гегемонією долара, накладеною США, - саме те, про що ми розмовляли зі Стівом тижнем раніше за устрицями та білим вином. Це мало такий вигляд, ніби ми зі Стівом написали статтю самі.
Я закинув ноутбука до портфелю і побіг у фойє, намагаючись завантажити статтю на своєму «Блекберрі». Стів та Оу. Ді вже чекали на мене.
- Хлопці, ви вже бачили сайт Drudge вранці? - крикнув я здалеку. - Ви не повірите!
Я дав свого телефона Стівові, котрий вивчив те, що було на екрані, і передав його Оу. Ді.
- Хай йому абищо, - сказав Стів. - Хлопці з лабораторії подумають, що ми все це раніше спланували, ніби володіли секретною інформацією. Давайте дістанемось до лабораторії і покажемо їм, що у світі робиться.
Ми дісталися до місця, порвались крізь охорону якомога швидше і помчали сходами нагору до оперативного центру.
Всі спокійно попивали каву і обговорювали події минулого дня. Я був упевнений, що серйозні військові та академіки мали зранку справи важливіші, аніж читання Drudge, і тому наша новина не була ще нікому відомою. Через кімнату технічної підтримки я увійшов до оперативного центру. Техкімнату теж було обладнано величезним екраном для відображення всього, що відбувалося у центрі. Я попрохав хлопця, який відповідав за відеозабезпечення, вивести сайт Drudge на екран в оперативному центрі. За кілька секунд обличчя Путіна було на екрані. Ще за кілька кліків стаття з'явилась і на основному екрані у самому центрі, у той час як інші працівники друкували статтю і розкладали роздруківки на кожній бойовій станції.
Хлопця із Гарварду це не потішило. Він вважав, що ми зі Стівом виставляємо себе на посміховисько, і приблизно такої ж думки він був про Путіна. Однак декілька із учасників похвалили нас за те, що ми вже задали курсу грі ще до того, як вона почалася.
Коли весь цей мотлох, викликаний Путіним, вщух, ми повернулися до гри і до третього, останнього ходу. Цього разу сценарій включав у себе вибори кандидата за незалежність у Тайвані і спробу перешкодити економічному об'єднанню Тайваню з Китаєм. Нам вже нічого було вдіяти із золотою валютою. Росія зробила хід, Китай відмовився від участі, і США відреагували нейтрально, що було дивно, бо у реальному світі будь-які спроби Росії запровадити золоту валюту скінчились би більш бурхливою реакцією Штатів. Команда США складалась із академіків, працівників науково-дослідних центрів та військових, тому я вирішив, що, коли мова зайшла про відмову від долара, вони просто не зрозуміли всієї проблеми. Як і більшість експертів, з якими я обговорював цю тему, вони, як це виглядало, виходили з того, що долар завжди буде домінуючою валютою, і не думали про альтернативні сценарії економічного розвитку.
Ми почали готувати наші ходи. Китай знову наполягав на своїй політиці «єдиного Китаю» і попередив інші держави про те, щоб вони не підтримували ініціативу Тайваню. Японія спробувала ввести зону вільної торгівлі в азійському регіоні, який включав би як Китай, так і Тайвань. США зміцнили військове співробітництво з Тайванем, однак наполягли на тому, щоб у майбутньому Тайвань послабив свою схильність до конфронтації. Лише Росія продовжила йти шляхом золотої валюти, запрошуючи країни ОПЕК до свого плану, а також пропонуючи Китаєві підтримати нову валюту. Це було умовою для того, щоб Росія взяла бік КНР у китайсько-тайванському конфлікті. Слід було віддати Стіву з його командою належне: вони продовжили йти обраним шляхом, незважаючи на те, що ніхто на них не звертав уваги.
Щойно здалося, що гра вже стає нудною, Оу. Ді розкрив власну «дику карту». Виступаючи за команду сірих, він заявив про те, що берегова охорона Японії відвернула велике перевезення практично ідеально підроблених стодоларових купюр. Ці підробки виробляються сумно відомим Північнокорейським бюро 39 - агенцією, що займається рекетом, спонсорованим державою. Її було створено 1974 року Кім Ір Сеном для забезпечення країни твердою валютою.
Хід Оу. Ді мав відмінний історичний резонанс із країнами, що брали участь у фінансових військових діях шляхом підробки валют своїх супротивників із метою провокування у їхніх країнах економічного колапсу. Під час Громадянської війни у США один прибічник Півночі надрукував підробних банкнот Конфедерації на суму більш як $15 млн. яка складала близько 3% загальної циркуляції. Більшу частину цих грошей було занесено на південь солдатами, де вони підірвали надійність конфедеративної валюти. Тож хід Оу. Ді частково перегукувався із цим періодом валютної війни.
Оу. Ді також підкреслив, що швейцарські банки було підірвано цими банкнотами, які, здавалося, прибували з усього світу. Величезних збитків, зазнаних швейцарськими банками, а також великогабаритного перехопленого перевезення було досить, щоб підірвати надійність доларів США, а надто стодоларових купюр, які перестали вселяти довіру. Повідомлялося про те, що долари продавалися на світових валютних ринках за нижчою від номінальної вартості ціною. Частина готівкових коштів від загальної кількості доларових заощаджень є малою у порівнянні з кількістю електронних коштів, що перебувають у банках, тому вплив розповсюджуваних підробних коштів не був катастрофічним. Та все одно це був іще один удар по долару і непоганий прощальний виступ Оу. Ді.
Врешті й судді, за всієї видимості, були вражені впертістю Росії і присудили їй декілька додаткових очок. Це було повною протилежністю тому, що сталося на день раніше, коли хід Росії було висміяно. Китаєві було присуджено ще більше очок за те, що команда нічого не робила. Це був один із прикладів, коли команда вигравала за рахунок лише того, що нічого не робила, в той час як усі навколо намагались діяти. США втратили більшу частину очок через посягання Росії проти долара, а також через те, що Східна Азія об'єднувалася в японсько-китайський блок, що включав практично весь регіон і не включав США. Як наслідок, Китай набрав більше за всіх очок, Росія та Східна Азія набрали небагато очок, а команда США виявилась у програші.
Решту часу було відведено на підбиття підсумків. Це були захоплюючі два дні на додаток до всієї підготовки до них. В основному це було корисно для національної безпеки, коли стільки фахівців, по різному вмотивованих і з різних куточків США зібралися під одним дахом, щоб обмінятися ідеями та навчити військовий сектор нових підходів до розуміння потенційних загроз.
Коли сценарій розроблявся, всі думали лише про бульки, що роздималися, та крахи ринків, а не про фінансові війни, які спонсорують держави. Минулий голова Федерального резерву зазвичай казав, що у резерву не було досвіду запобігання булькам і що простіше було прибирати всі наслідки опісля того, як булька вибухнула. Такий підхід годиться лише для наслідків певного розміру. Що ж до наслідків великого масштабу, таких як вияв суспільної непокори, мародерства, біженці та загальний колапс, ФРС відповісти нічого і суспільство невідворотно звертається до військових у пошуках рішень. Тому військовий сектор брав активну участь у спробі розуміння потенційних економічних катастроф. Принаймні, ми дали Пентагонові підстави для роздумів над несподіваним економічним нападом. Хоч я й сподівався на те, що їм це не знадобиться, але переймався тим, що стане в нагоді.
Упродовж декількох наступних днів, зі ще свіжими згадками про проведену гру, я не міг не згадати також про те, що справжня валютна війна розгорілась і вже поширилася всим світом. У Березні 2009 року ще ніхто не вживав терміну «валютна війна», однак всі її ознаки були присутніми. Програму кількісного пом'якшення Федерального резерву було запущено у Листопаді 2008 року, з не надто приховуваною метою ослаблення впливу долара на ринках іноземних валют. Політика дешевого долара принесла сподіваний ефект.
Упродовж двох, наступних після проведеної гри, років ціни на акції та золото зросли більш ніж на 85%. Багато аналітиків були спантеличені позитивною кореляцією акцій та золота, доки не зрозуміли, що те ж саме сталося у Квітні 1933 року - під час Великої депресії, коли долар було протиставлено фунтові стерлінгів. Підвищення цін на акції та золото у 1933 та 2010 роках було лишень зворотнім боком медалі в галузі руйнування долара. Фонди також багато не вартували - просто потрібна була більша кількість доларів, щоб їх купити.
У світі за межами оперативного центру руйнування долара було простим завданням. Складне завдання полягало в тому, щоб розрахувати, що буде далі, коли такі експортери, як Китай, Росія та Саудівська Аравія, спробують захистити свої інтереси, підвищуючи ціни чи уникаючи паперових активів, що спиралися на долар США. Ось тоді валютні війни досягнуть свого піку! Однак відносно 2009 року це було у майбутньому.
Одним із уроків, отриманих Пентагоном у ході проведеної гри, було: навіть коли долар зазнає краху, то у США все одно є величезний золотий резерв, на який можна покластися. Цікавим фактом є те, що більшість золотих запасів США зберігаються не у банках, а на військових базах - у Форт-Ноксі в Кентуккі, та у Вест-Пойнті, розташованому на річці Гудзон у Нью-Йорку. Це щось каже про взаємозв'язок національного багатства та національної безпеки.
Девальвація валют у 1930-х роках швидко призвела до вторгнень Японії в Азії та нападів Німеччини у Європі. Девальвація 1970-х років швидко призвела до найгіршого періоду інфляції у сучасній історії. Тепер в США починався період фінансової небезпеки, схожий з періодами 1930-х та 1970-х років. Фінансова гра Пентагону випереджала події, та лише злегка, і здавалася частиною підготовки до більш жахливих подій у майбутньому - скоріш початком, аніж кінцем нового світу фінансових загроз.
[Spoiler (click to open)]Ми знову опинились в оперативному центрі для проведення пленарної сесії. Ми по черзі ходили кімнатою для для оголошення своїх доходів у рамках північнокорейського сценарію. Як і очікувалось, США та Азійсько-Тхоокеанський регіон, як і Китай, пропонували гуманітарну допомогу, лише Китай щось пробелькотав про воз'єднання, бо режим Північної Кореї перебував на останньому подиху. Росія підтримала ідею про гуманітарну допомогу, але притрималась більш жорсткої політики, зачинивши кордони з Північною Кореєю. Потім, практично мимохідь, Росія оголосила про те, що викупила у Китаю всі золоті запаси і тепер самостійно зміцнювала політику створення нової золотої валюти.
Судді були помітно обуреними. Росія проводила власну гру за власними правилами. На наше зі Стівом переконання, Росія грала за власними правилами вже тисячі років, тому даний крок був типово російським. На цю мить чотиристакілограмова горила вже не могла залишатися непоміченою, і судове рішення не примусило на себе чекати. У національній потузі Китаю, США та Азійсько-Тихоокеанського регіону мало що змінилося. Це було логічним, бо ж Північна Корея, хоча й небезпечна, була ізольованою від усього світу, тому ніхто особливо не втратив чи набрав очок. Але потім судді несміливо оголосили: «За всієї видимості, Росія вдалася до твердих кроків у галузі створення відмінної заміни долару у міжнародній торгівлі. Її наміри для нас залишаються невизначеними, однак ми вирішили присудити їй додаткові бали за такий сміливий хід». Ми зі Стівом подивились один на одного з різних кінців центру. Це, звичайно, не було вибаченням, та все ж ми не змогли не посміхнутися.
Перший день добігав кінця. Хоча гра і йшла мов по рівненькому, цей день видавався дуже довгим. Ми вирішили знайти неподалік якого-небудь ресторанчика, повечеряти та випити чогось, а потім повернутися до готелю, щоб дізнатися про всі денні новини та підготуватися до наступного дня. Одним із парадоксів роботи у закритому приміщенні є незнання того, що відбувається назовні. Людина може працювати у головному центрі розвідувальної організації, але через обмеження використання мобільних телефонів та інших технічних засобів, що мають доступ до ЗМІ, вона буде останньою, хто дізнається про, наприклад, крах фондової біржі. Позаяк ми були учасниками ринку та людьми, залежними від ЗМІ, ми потерпали від інформаційного голоду як ніколи раніше. Співробітники лабораторії прикладної фізики порадили нам ресторан, розташований неподалік, і, у той час як Стів та Оу. Ді розмовляли по своїх "Блекбері", я вів машину у напрямку Форт-Міду (Меріленд). Ми віднайшли місце без проблем, проте дуже здивувались, як побачили, що парковку заповнено вщент і люди юрмляться на балконі - і це о 17:30 у вівторок!
- Он воно що, - сказав Оу. Ді з ірландським акцентом, нагадуючи про своє ірландське коріння. - Сьогодні ж День святого Патріка. Це місце, мабуть, переповнене ще від обіду.
З нашими спробами зруйнувати світову фінансову систему ми геть забули про День святого Патріка. Я сам є наполовину ірландцем по лінії матері. З таким родоводом ми з Оу. Ді здійснили посвячення Стіва у почесні ірландці та почали пробиратися крізь натовп нагору, помітивши столика біля вікна з видом на околиці Меріленду. Ми сіли, замовили три пінти "Гіннесу" та пару закусок, і почали власне підбиття підсумків дня, що минув.
- Знаєте, яка проблема у грі є основною? -- запитав Оу. Ді.
- Яка?
- У ній немає ринку. Я маю на увазі, що судді можуть нам присудити чи відняти очки, але відсутня система цін, що дозволяє виміряти вплив наших дій на фінансову систему.
Оу. Ді мав рацію. Торгівець може вигадати найкращу у світі торгівельну ідею, та лише втрата коштів на біржі є природним повідомленням про те, що він робить щось не так. Найкращі торгівці завжди виходять із програшних торгів, скорочують втрати та сидять в очікуванні наступного вдалого випадку, який із часом обов'язково з'явиться. Погані торгівці намагаються знайти раціональне пояснення втраті, роблять висновок, що ринок не належно оцінив їхні розумові здібності, підвищують суму ставки і продовжують втрачати кошти доти, аж доки старший ризик-менеджер не змусить їх піти. Якою б не була обрана стратегія, саме цінові сигнали змушують торгівців залишатися чесними та забезпечують їх зворотнім зв'язком з ринком, таким необхідним для засвідчення правильності їхніх теорій.
Та попри все ми намагалися сильно не перейматися через те, чого у нас не було. Це ж, все ж таки, було вперше, коли Міністерство оборони проводило фінансову військову гру. І я був задоволений, що вони хоч якось це роблять. Принаймні вони дивилися у майбутнє, чого я не можу сказати про цивільні організації. Коли я попереджав інших чиновників (із цивільного сектору) про можливу фінансову війну у майбутньому, типовою відповіддю була: «О, вони ніколи не зважаться на такий крок - це коштуватиме їм грошей, і вони самі викопають собі могилу». Вони казали це так, ніби військова техніка не коштувала грошей, ніби авіаносці роздавалися безплатно. Ці чиновники ніяк не могли зрозуміти, що вартість фінансової війни може бути набагато нижчою від вартості гонки озброєнь, але фінансова війна буде більш ефективним засобом підриву потуги США у порівнянні з військовою конфронтацією. Пентагон заслуговував на повагу хоча б за те, що сприймав це серйозно. Ще буде час для внесення дрібних деталей у якій-небудь грі, що проводитиметься у майбутньому.
Ми замовили іще по «Гінесу», доїли та й вирушили назад, до свого готелю. День був довгим, і нам потрібно було вставати о 7:30 ранку. Ми домовились зустрітися у фойє вранці, та й розійшлися по своїх номерах.
День другий
Я прокинувся о 6:30 ранку, почуваючи себе не надто добре від «Гиннесу», та дві чашки кави повернули мене до тями. Я швидко зібрався і вирішив перевірити стрічку новин перед виходом. У мене не було часу перевірити пошту, переповнену електронними листами, котрі чекали на мене кожного ранку, і я вирішив просто зайти на сайт Drudge Report, щоб пробігтися по заголовках статей. Через те, що я був відірваним від новин днем раніше, і те ж саме чекало на мене і цього дня, це було чудовим способом швидко дізнатися про основні події.
Я натиснув на закладку, зачекав пару секунд, доки завантажиться сторінка, і не повірив своїм очам. У типовомк стилі Drudge всю сторінку займало забраження Володимира Путіна. Величезний за розміром заголовок кричав про те, що Росія кидала виклик доларові та шукала іншу валюту для національного резерву, одною з яких було золото.
Такі заголовки були звичайними минулого року (книга писалася 2011 року - Приміт. ред.), але у Березні 2009-го це ще було новою ідеєю, про яку більшість людей чули вперше. Можна було просто посміятися над Путіним, назвавши його шовіністом чи сказавши, що він намагається привернути увагу, але я знав, що ідею заміни долара вже розглядають у Європі, Китаї та Міжнародному валютному фонді. Просто Путін вихопився поперед натовпу і озвучив невдоволенність Росії гегемонією долара, накладеною США, - саме те, про що ми розмовляли зі Стівом тижнем раніше за устрицями та білим вином. Це мало такий вигляд, ніби ми зі Стівом написали статтю самі.
Я закинув ноутбука до портфелю і побіг у фойє, намагаючись завантажити статтю на своєму «Блекберрі». Стів та Оу. Ді вже чекали на мене.
- Хлопці, ви вже бачили сайт Drudge вранці? - крикнув я здалеку. - Ви не повірите!
Я дав свого телефона Стівові, котрий вивчив те, що було на екрані, і передав його Оу. Ді.
- Хай йому абищо, - сказав Стів. - Хлопці з лабораторії подумають, що ми все це раніше спланували, ніби володіли секретною інформацією. Давайте дістанемось до лабораторії і покажемо їм, що у світі робиться.
Ми дісталися до місця, порвались крізь охорону якомога швидше і помчали сходами нагору до оперативного центру.
Всі спокійно попивали каву і обговорювали події минулого дня. Я був упевнений, що серйозні військові та академіки мали зранку справи важливіші, аніж читання Drudge, і тому наша новина не була ще нікому відомою. Через кімнату технічної підтримки я увійшов до оперативного центру. Техкімнату теж було обладнано величезним екраном для відображення всього, що відбувалося у центрі. Я попрохав хлопця, який відповідав за відеозабезпечення, вивести сайт Drudge на екран в оперативному центрі. За кілька секунд обличчя Путіна було на екрані. Ще за кілька кліків стаття з'явилась і на основному екрані у самому центрі, у той час як інші працівники друкували статтю і розкладали роздруківки на кожній бойовій станції.
Хлопця із Гарварду це не потішило. Він вважав, що ми зі Стівом виставляємо себе на посміховисько, і приблизно такої ж думки він був про Путіна. Однак декілька із учасників похвалили нас за те, що ми вже задали курсу грі ще до того, як вона почалася.
Коли весь цей мотлох, викликаний Путіним, вщух, ми повернулися до гри і до третього, останнього ходу. Цього разу сценарій включав у себе вибори кандидата за незалежність у Тайвані і спробу перешкодити економічному об'єднанню Тайваню з Китаєм. Нам вже нічого було вдіяти із золотою валютою. Росія зробила хід, Китай відмовився від участі, і США відреагували нейтрально, що було дивно, бо у реальному світі будь-які спроби Росії запровадити золоту валюту скінчились би більш бурхливою реакцією Штатів. Команда США складалась із академіків, працівників науково-дослідних центрів та військових, тому я вирішив, що, коли мова зайшла про відмову від долара, вони просто не зрозуміли всієї проблеми. Як і більшість експертів, з якими я обговорював цю тему, вони, як це виглядало, виходили з того, що долар завжди буде домінуючою валютою, і не думали про альтернативні сценарії економічного розвитку.
Ми почали готувати наші ходи. Китай знову наполягав на своїй політиці «єдиного Китаю» і попередив інші держави про те, щоб вони не підтримували ініціативу Тайваню. Японія спробувала ввести зону вільної торгівлі в азійському регіоні, який включав би як Китай, так і Тайвань. США зміцнили військове співробітництво з Тайванем, однак наполягли на тому, щоб у майбутньому Тайвань послабив свою схильність до конфронтації. Лише Росія продовжила йти шляхом золотої валюти, запрошуючи країни ОПЕК до свого плану, а також пропонуючи Китаєві підтримати нову валюту. Це було умовою для того, щоб Росія взяла бік КНР у китайсько-тайванському конфлікті. Слід було віддати Стіву з його командою належне: вони продовжили йти обраним шляхом, незважаючи на те, що ніхто на них не звертав уваги.
Щойно здалося, що гра вже стає нудною, Оу. Ді розкрив власну «дику карту». Виступаючи за команду сірих, він заявив про те, що берегова охорона Японії відвернула велике перевезення практично ідеально підроблених стодоларових купюр. Ці підробки виробляються сумно відомим Північнокорейським бюро 39 - агенцією, що займається рекетом, спонсорованим державою. Її було створено 1974 року Кім Ір Сеном для забезпечення країни твердою валютою.
Хід Оу. Ді мав відмінний історичний резонанс із країнами, що брали участь у фінансових військових діях шляхом підробки валют своїх супротивників із метою провокування у їхніх країнах економічного колапсу. Під час Громадянської війни у США один прибічник Півночі надрукував підробних банкнот Конфедерації на суму більш як $15 млн. яка складала близько 3% загальної циркуляції. Більшу частину цих грошей було занесено на південь солдатами, де вони підірвали надійність конфедеративної валюти. Тож хід Оу. Ді частково перегукувався із цим періодом валютної війни.
Оу. Ді також підкреслив, що швейцарські банки було підірвано цими банкнотами, які, здавалося, прибували з усього світу. Величезних збитків, зазнаних швейцарськими банками, а також великогабаритного перехопленого перевезення було досить, щоб підірвати надійність доларів США, а надто стодоларових купюр, які перестали вселяти довіру. Повідомлялося про те, що долари продавалися на світових валютних ринках за нижчою від номінальної вартості ціною. Частина готівкових коштів від загальної кількості доларових заощаджень є малою у порівнянні з кількістю електронних коштів, що перебувають у банках, тому вплив розповсюджуваних підробних коштів не був катастрофічним. Та все одно це був іще один удар по долару і непоганий прощальний виступ Оу. Ді.
Врешті й судді, за всієї видимості, були вражені впертістю Росії і присудили їй декілька додаткових очок. Це було повною протилежністю тому, що сталося на день раніше, коли хід Росії було висміяно. Китаєві було присуджено ще більше очок за те, що команда нічого не робила. Це був один із прикладів, коли команда вигравала за рахунок лише того, що нічого не робила, в той час як усі навколо намагались діяти. США втратили більшу частину очок через посягання Росії проти долара, а також через те, що Східна Азія об'єднувалася в японсько-китайський блок, що включав практично весь регіон і не включав США. Як наслідок, Китай набрав більше за всіх очок, Росія та Східна Азія набрали небагато очок, а команда США виявилась у програші.
Решту часу було відведено на підбиття підсумків. Це були захоплюючі два дні на додаток до всієї підготовки до них. В основному це було корисно для національної безпеки, коли стільки фахівців, по різному вмотивованих і з різних куточків США зібралися під одним дахом, щоб обмінятися ідеями та навчити військовий сектор нових підходів до розуміння потенційних загроз.
Коли сценарій розроблявся, всі думали лише про бульки, що роздималися, та крахи ринків, а не про фінансові війни, які спонсорують держави. Минулий голова Федерального резерву зазвичай казав, що у резерву не було досвіду запобігання булькам і що простіше було прибирати всі наслідки опісля того, як булька вибухнула. Такий підхід годиться лише для наслідків певного розміру. Що ж до наслідків великого масштабу, таких як вияв суспільної непокори, мародерства, біженці та загальний колапс, ФРС відповісти нічого і суспільство невідворотно звертається до військових у пошуках рішень. Тому військовий сектор брав активну участь у спробі розуміння потенційних економічних катастроф. Принаймні, ми дали Пентагонові підстави для роздумів над несподіваним економічним нападом. Хоч я й сподівався на те, що їм це не знадобиться, але переймався тим, що стане в нагоді.
Упродовж декількох наступних днів, зі ще свіжими згадками про проведену гру, я не міг не згадати також про те, що справжня валютна війна розгорілась і вже поширилася всим світом. У Березні 2009 року ще ніхто не вживав терміну «валютна війна», однак всі її ознаки були присутніми. Програму кількісного пом'якшення Федерального резерву було запущено у Листопаді 2008 року, з не надто приховуваною метою ослаблення впливу долара на ринках іноземних валют. Політика дешевого долара принесла сподіваний ефект.
Упродовж двох, наступних після проведеної гри, років ціни на акції та золото зросли більш ніж на 85%. Багато аналітиків були спантеличені позитивною кореляцією акцій та золота, доки не зрозуміли, що те ж саме сталося у Квітні 1933 року - під час Великої депресії, коли долар було протиставлено фунтові стерлінгів. Підвищення цін на акції та золото у 1933 та 2010 роках було лишень зворотнім боком медалі в галузі руйнування долара. Фонди також багато не вартували - просто потрібна була більша кількість доларів, щоб їх купити.
У світі за межами оперативного центру руйнування долара було простим завданням. Складне завдання полягало в тому, щоб розрахувати, що буде далі, коли такі експортери, як Китай, Росія та Саудівська Аравія, спробують захистити свої інтереси, підвищуючи ціни чи уникаючи паперових активів, що спиралися на долар США. Ось тоді валютні війни досягнуть свого піку! Однак відносно 2009 року це було у майбутньому.
Одним із уроків, отриманих Пентагоном у ході проведеної гри, було: навіть коли долар зазнає краху, то у США все одно є величезний золотий резерв, на який можна покластися. Цікавим фактом є те, що більшість золотих запасів США зберігаються не у банках, а на військових базах - у Форт-Ноксі в Кентуккі, та у Вест-Пойнті, розташованому на річці Гудзон у Нью-Йорку. Це щось каже про взаємозв'язок національного багатства та національної безпеки.
Девальвація валют у 1930-х роках швидко призвела до вторгнень Японії в Азії та нападів Німеччини у Європі. Девальвація 1970-х років швидко призвела до найгіршого періоду інфляції у сучасній історії. Тепер в США починався період фінансової небезпеки, схожий з періодами 1930-х та 1970-х років. Фінансова гра Пентагону випереджала події, та лише злегка, і здавалася частиною підготовки до більш жахливих подій у майбутньому - скоріш початком, аніж кінцем нового світу фінансових загроз.