Сивуля 07.03.2010
45 хв у калуській маршрутці, харчі-живчик, ще півтори години і ми в Осмолоді. Франківське болото змінюється на гірський сніжок та мороз і життя починає налагоджуватися :)
Тут повинна була бути Василева оптимістична посмішка, але замість неї маємо таке:
Що маємо - те маємо, скромність - то великий дар :)
Оскільки ми запланували простий ПВД, то вирішили зекономити час і ті 14 км з Осмолоди до Бистрика + назад проїхали газоном. Пес Білко (Білий, Білка, відгукувався на любі звуки, якщо вони йшли у комплекті з салом) ударно прошпарив їх за нами. Більш, ніж на 50 метрів не відставав. Середня швидкість, яку він показав, склала 25 км/год. На 10-му кілометрі нам його стало шкода і пса затягнули у кузов. Щойно добрий Василь Фіцак заскочив до машини, як Білко вистрибнув назад. Мабуть, його образила недооцінка можливостей. Снігу на дорозі ставало дедалі більше, але ми з 5-ї спроби, таки заїхали на горб і далі вирішили йти пішки.
Погода була чудова, десь високо угорі хмари збиралися на нараду, але нам то було до лямпки. Похід - розпочався.
Тут пропускаємо ті кілька годин підйому на Сивулю, оскільки фотографувати було мало що окрім туману. Сивулю ідентифікували за координатами :) Пес виліз з нами на саму вершину і скромно чекав, доки дадуть щось погризти.
Приблизно такі краєвиди були навколо (люди - аби фото виглядало жвавіше).
Просто так спуститися стежкою, якою піднялися, було би великою ганьбою, тому ми прогребли ще кілька кілометрів у снігу від по пояс до по груди, пройшли Лопушну і потопали (поплили) униз.
Йшов останнім і від того провалювався ще більше. Словарний запас на енній годині вичерпався, тому ситуацію оцінював доволі адекватно і весело :)
Спустилися до машини. Завантажилися. Вдарив мороз. Закуталися, доїхали до Арніки. Далі - пиво, сауна (замінив на півгодини дриху), потім смачнюча вечеря, далі - прийшов ранок. Ранок прощання, як завжди, був чудовим.
Данина часові. Потім той напис відлетить :)
Ми з Білком збиралися на Яйко Ілемське, але він, паразит, уночі урвав у Перегінське (кіко того) на блятки, тому нічний похід відклався. Зраня він вже був на чергуванні.
Дорогою назад заїхали до урочища Ангелів, подивитися на домну.
Хороша пічка, але валиться...
Висновок: вихідних завжди мало
Тут повинна була бути Василева оптимістична посмішка, але замість неї маємо таке:
Що маємо - те маємо, скромність - то великий дар :)
Оскільки ми запланували простий ПВД, то вирішили зекономити час і ті 14 км з Осмолоди до Бистрика + назад проїхали газоном. Пес Білко (Білий, Білка, відгукувався на любі звуки, якщо вони йшли у комплекті з салом) ударно прошпарив їх за нами. Більш, ніж на 50 метрів не відставав. Середня швидкість, яку він показав, склала 25 км/год. На 10-му кілометрі нам його стало шкода і пса затягнули у кузов. Щойно добрий Василь Фіцак заскочив до машини, як Білко вистрибнув назад. Мабуть, його образила недооцінка можливостей. Снігу на дорозі ставало дедалі більше, але ми з 5-ї спроби, таки заїхали на горб і далі вирішили йти пішки.
Погода була чудова, десь високо угорі хмари збиралися на нараду, але нам то було до лямпки. Похід - розпочався.
Тут пропускаємо ті кілька годин підйому на Сивулю, оскільки фотографувати було мало що окрім туману. Сивулю ідентифікували за координатами :) Пес виліз з нами на саму вершину і скромно чекав, доки дадуть щось погризти.
Приблизно такі краєвиди були навколо (люди - аби фото виглядало жвавіше).
Просто так спуститися стежкою, якою піднялися, було би великою ганьбою, тому ми прогребли ще кілька кілометрів у снігу від по пояс до по груди, пройшли Лопушну і потопали (поплили) униз.
Йшов останнім і від того провалювався ще більше. Словарний запас на енній годині вичерпався, тому ситуацію оцінював доволі адекватно і весело :)
Спустилися до машини. Завантажилися. Вдарив мороз. Закуталися, доїхали до Арніки. Далі - пиво, сауна (замінив на півгодини дриху), потім смачнюча вечеря, далі - прийшов ранок. Ранок прощання, як завжди, був чудовим.
Данина часові. Потім той напис відлетить :)
Ми з Білком збиралися на Яйко Ілемське, але він, паразит, уночі урвав у Перегінське (кіко того) на блятки, тому нічний похід відклався. Зраня він вже був на чергуванні.
Дорогою назад заїхали до урочища Ангелів, подивитися на домну.
Хороша пічка, але валиться...
Висновок: вихідних завжди мало