Сказка
Задали ребенку сочинить сказку про соловья. Поднатужился и вот, что получилось :)
Як Соловейко свій талант відшукав
Жив собі у лісі Соловейко. Та був він сумний, бо вважав, що ні до чого не здатний. От одного разу прилетів він до Пави, та й каже:
- Ти такий гарний і яскравий. А я такий сірий, мене ніхто не помічає. Як би мені хотілось бути таким же як ти. Подаруй мені трохи свого пір’ячка, щоб і я був таким же гарним.
Пава розпушив свій барвистий хвіст, високо підняв голову і пішов геть, навіть не звернувши уваги на Соловейка.
Засмучений Соловейко пішов тоді до Орла та й каже йому:
- Дядьку Орле! Ти такий сильний і швидкий, ти так високо літаєш і далеко бачиш! Навчи мене , як мені стати таким же!
Орел горделиво подивився на маленьку пташку і нічого не сказавши полетів високо вгору.
Іще більше засмутився Соловейко. Полетів , ледь не плачучи, світ за очі. Але, на щастя, зустрілася йому на шляху мудра тітонька Сова.
- Чому сумуєш, славна пташко? - запитала Сова у Соловейка.
- Тітонько Сова! Ти така мудра, все знаєш. Порадь мені, як стати таким гарним як Пава? Як стати таким сильним, як Орел? Всі птахи мають якісь таланти, тільки я нічим не виділяюсь!
Сова лагідно подивилась на нього і каже:
- Не потрібно заздрити, Соловейко, чужому таланту. Кожна пташка має якийсь свій, тільки їй Богом даний. Тобі лише потрібно свій талант відшукати. Подумай, що ти можеш робити, чого інші не можуть.
Зрадів Соловейко таким словам. Зрадів і від радощів заспівав. І був той спів такий чудовий, ніби чарівна флейта заграла. І всі птахи та звірі збіглися подивитися на диво-співака. І гордий Орел і яскравий Пава теж були тут. Всі дивувалися і захоплювалися гарним співом Соловейка. З тих пір Соловейко більше не сумує і кожної весни, повертаючись з півдня до рідного лісу приносить радість всім навколо. І в першу чергу він співає для мудрої тітоньки Сови, яка розповіла йому, що кожний має талант. Тільки потрібно його знайти.
Як Соловейко свій талант відшукав
Жив собі у лісі Соловейко. Та був він сумний, бо вважав, що ні до чого не здатний. От одного разу прилетів він до Пави, та й каже:
- Ти такий гарний і яскравий. А я такий сірий, мене ніхто не помічає. Як би мені хотілось бути таким же як ти. Подаруй мені трохи свого пір’ячка, щоб і я був таким же гарним.
Пава розпушив свій барвистий хвіст, високо підняв голову і пішов геть, навіть не звернувши уваги на Соловейка.
Засмучений Соловейко пішов тоді до Орла та й каже йому:
- Дядьку Орле! Ти такий сильний і швидкий, ти так високо літаєш і далеко бачиш! Навчи мене , як мені стати таким же!
Орел горделиво подивився на маленьку пташку і нічого не сказавши полетів високо вгору.
Іще більше засмутився Соловейко. Полетів , ледь не плачучи, світ за очі. Але, на щастя, зустрілася йому на шляху мудра тітонька Сова.
- Чому сумуєш, славна пташко? - запитала Сова у Соловейка.
- Тітонько Сова! Ти така мудра, все знаєш. Порадь мені, як стати таким гарним як Пава? Як стати таким сильним, як Орел? Всі птахи мають якісь таланти, тільки я нічим не виділяюсь!
Сова лагідно подивилась на нього і каже:
- Не потрібно заздрити, Соловейко, чужому таланту. Кожна пташка має якийсь свій, тільки їй Богом даний. Тобі лише потрібно свій талант відшукати. Подумай, що ти можеш робити, чого інші не можуть.
Зрадів Соловейко таким словам. Зрадів і від радощів заспівав. І був той спів такий чудовий, ніби чарівна флейта заграла. І всі птахи та звірі збіглися подивитися на диво-співака. І гордий Орел і яскравий Пава теж були тут. Всі дивувалися і захоплювалися гарним співом Соловейка. З тих пір Соловейко більше не сумує і кожної весни, повертаючись з півдня до рідного лісу приносить радість всім навколо. І в першу чергу він співає для мудрої тітоньки Сови, яка розповіла йому, що кожний має талант. Тільки потрібно його знайти.