Про велосипед...
Вранці 24 серпня босоніж витанцьовували польку під народні пісні. В прямому ефіру по «Першому» йшла трансляція із Софіївської площі - бабусі з червоними, як маки, губами, дідусі з сивими борідками трохи халтурили, але співали душею.
День Незалежності України ми провели незалежно від масових гулянь. Я вигуляла сережки, які купила рівно рік назад у дівчинки на виставці квітів за 15 гривень - прапор України із бісеру. Вони єдині в моїй колекції виходять в світ лише один день на рік - 24 серпня. З ними вигулюється мій патріотизм, жовто-блакитна хустинка та такого ж кольору браслет.
При вході на ВДНХ розвивався величезний, яскравий жовто-блакитний прапор. Стоянка була забита машинами таких же як і ми не любителів масових гулянь. В лісі «незалежні» палили вогнища, готували шашлик, співали пісень. Ми ж крутили педалі. Вже двадцять років крутимо їх, та до Європи та кращого життя все ніяк не можемо докрутити. Нелегко ж підніматися під гору, коли кермо твоєї «України» знаходиться в руках людини, яка постійно давить на гальма.