timelimited
Хочу жити у будиночку на березі моря. У класному і стильному будиночку на березі вічно теплого океану.
Будиночку, на зразок того, що показують у своїх блогах сучасні дизайнери. З хайтековим інтерєром і відкритою терасою. З меблями в чорно-білі, або навіть біло коричниві кольори. З гірськими пейзажами на стінах і цікавими розписами на стелях.Там є безліч теплого піску і пальми з океаном на терассі.
Велика зручна барна стійка, в центрі якої обовязково діджейський пульт. А ще там буде хороший звук і багато світла, правильної музики, добра, щастя і позитивного настрою.
В будиночку постійно будуть збиратися приємні і позитивні друзі. Друзі з якими разом можна бухати, розважатися, аплодувати заходу чи сходу сонця, відпускати у небо свої мрії, а ще чекати, сподіватися, створювати, грати, розвиватися, мріяти, прагнути, пробувати, відчувати, вірити, любити, насолоджуватись, цінувати, оберігати, памятати, випромінювати, дарити, змінюватись або ставати кращими, довіряти, ризикувати, сміятися, дивувати, не боятися, жити,.. ну або просто робити якусь іншу незавжди адекватну але завжди добру і щиру хуйню, яка також приносить радість. Це все буде так світло і кольорово, але без зайвого пафосу і наркотиків.
Амбіційна і класна поєбєнь, на реалізацію якої потрібно ну не менше мільйону долларів, а для вєрнячка так 2-3, попутний вітер і зграйка однодумців, здатних повірити що в цьому житті все можливо.
З іншої сторони нехуйова така ціна за амбіції, які втім, можливо, при їх реалізації переростуть у щось інше. Вічні радісні вечірки з часом можуть набриднути.Адже навіть якщо залишатися в душі завжди молодим, то суспільство, оця "матриця" побудована на законах, правилах, традиціях, оцінках батьків і родичів, оточення, суспільства, та навіть ті самі друзі, які постійно будуть "змінюватися", адже одні будуть одружуватися, виходити заміж, створювати сімї, і змінювати свої пріорітети з "вічно безтурботного двіжу" на побут, пральну машинку, холодильник, роботу і т.п., а на їх місце життя буде приносити нових, в чомусь кращих в чомусь гірших, але вцілому практично таких схожих на всіх попередніх людей, просто молодших.З більшим "запасом часу" на розваги.
Іноді здається що життя чи може суспільство дає нам такий собі timelimit (запас часу), щоб розібратися (завершити) той чи інший етап у житті. Наприклад там, до 25 років - юність-період коли можна все відчути, все спробувати і зрозуміти чого ти хочеш (насправді). Після 25 (цифри умовні) - зрілий вік-час на реалізацію цих бажань. Ну і звісно старість в 60+ чи 70+ в кого там як-то вже всьо, приплили, "пенсія" як кажуть:)
Наприклад в юності нам хочеться отого всього ахуєнного що описано в перших абзацах. Отримавши це втій чи іншій мірі ми спочатку пірнаємо з головою в той світ, насолоджуємось сповна всіма доступними благами і іноді навіть відриваємось на повну.Втім, з часом в нас щось стає іншим, проходить 5-10-15 років і життя в ритмі нон стоп вже не приносить такої радості, як раніше, всі ситуації вже десь були, гештальти юності закриті, а може просто гучна клубна музика і алкоголь вже не може заглушити мелодій, які звучать десь там в потаємних далеких куточках душі.Що це за мелодії? самотності, незавершеності, тривоги чи відчуття несправжнього?
І ми починаємо шукати щось інше. Наркотики, славу, карєру, визнання, подорожі чи може любов, сімю, творчість...Хтось знаходить і його душа збалансовується і він\вона стає, наприклад, зразковим сімянином з квартирою, з городом в десять сотих, на якому вже росте молодий сад, двома дітьми, з машиною вітчизняного виробництва і стабільною роботою або дрібним бізнесом.Діти стають основним пріорітетом їх життя, вони йдуть в школу, згодом в інститут, вони приносять радість, клопоти, щастя і все таке. Ні ні, я зовсім не кажу що це все погано.Навпаки. так живе більшість людей, і багато з них щасливі.
Мова про інших. Тих, хто з якихось причин не прийняв стандарнту "суспільну програму" і в пошуках своїх, інших шляхів до щастя.
Тих хто вже вичерпав свій "timelimit" але так і залишився на станції "юних і молодих" і досі не знає куди йому далі рухатись, тих хто затряг,
там,
на границях реальності,
в пошуках свого, вибору, своєї дороги.Хто ж знає, де вона, та правильна дорога....
...далі буде... :)
п.с. Доречі, той будиночок, він не вигаданий чиєюсь уявою. Він цілком реальний і справді знаходиться на березі атлантичного океану, у зоні вічного літа, кому цікаво фото тут: http://nicety.livejournal.com/1249887.html
Будиночку, на зразок того, що показують у своїх блогах сучасні дизайнери. З хайтековим інтерєром і відкритою терасою. З меблями в чорно-білі, або навіть біло коричниві кольори. З гірськими пейзажами на стінах і цікавими розписами на стелях.Там є безліч теплого піску і пальми з океаном на терассі.
Велика зручна барна стійка, в центрі якої обовязково діджейський пульт. А ще там буде хороший звук і багато світла, правильної музики, добра, щастя і позитивного настрою.
В будиночку постійно будуть збиратися приємні і позитивні друзі. Друзі з якими разом можна бухати, розважатися, аплодувати заходу чи сходу сонця, відпускати у небо свої мрії, а ще чекати, сподіватися, створювати, грати, розвиватися, мріяти, прагнути, пробувати, відчувати, вірити, любити, насолоджуватись, цінувати, оберігати, памятати, випромінювати, дарити, змінюватись або ставати кращими, довіряти, ризикувати, сміятися, дивувати, не боятися, жити,.. ну або просто робити якусь іншу незавжди адекватну але завжди добру і щиру хуйню, яка також приносить радість. Це все буде так світло і кольорово, але без зайвого пафосу і наркотиків.
Амбіційна і класна поєбєнь, на реалізацію якої потрібно ну не менше мільйону долларів, а для вєрнячка так 2-3, попутний вітер і зграйка однодумців, здатних повірити що в цьому житті все можливо.
З іншої сторони нехуйова така ціна за амбіції, які втім, можливо, при їх реалізації переростуть у щось інше. Вічні радісні вечірки з часом можуть набриднути.Адже навіть якщо залишатися в душі завжди молодим, то суспільство, оця "матриця" побудована на законах, правилах, традиціях, оцінках батьків і родичів, оточення, суспільства, та навіть ті самі друзі, які постійно будуть "змінюватися", адже одні будуть одружуватися, виходити заміж, створювати сімї, і змінювати свої пріорітети з "вічно безтурботного двіжу" на побут, пральну машинку, холодильник, роботу і т.п., а на їх місце життя буде приносити нових, в чомусь кращих в чомусь гірших, але вцілому практично таких схожих на всіх попередніх людей, просто молодших.З більшим "запасом часу" на розваги.
Іноді здається що життя чи може суспільство дає нам такий собі timelimit (запас часу), щоб розібратися (завершити) той чи інший етап у житті. Наприклад там, до 25 років - юність-період коли можна все відчути, все спробувати і зрозуміти чого ти хочеш (насправді). Після 25 (цифри умовні) - зрілий вік-час на реалізацію цих бажань. Ну і звісно старість в 60+ чи 70+ в кого там як-то вже всьо, приплили, "пенсія" як кажуть:)
Наприклад в юності нам хочеться отого всього ахуєнного що описано в перших абзацах. Отримавши це втій чи іншій мірі ми спочатку пірнаємо з головою в той світ, насолоджуємось сповна всіма доступними благами і іноді навіть відриваємось на повну.Втім, з часом в нас щось стає іншим, проходить 5-10-15 років і життя в ритмі нон стоп вже не приносить такої радості, як раніше, всі ситуації вже десь були, гештальти юності закриті, а може просто гучна клубна музика і алкоголь вже не може заглушити мелодій, які звучать десь там в потаємних далеких куточках душі.Що це за мелодії? самотності, незавершеності, тривоги чи відчуття несправжнього?
І ми починаємо шукати щось інше. Наркотики, славу, карєру, визнання, подорожі чи може любов, сімю, творчість...Хтось знаходить і його душа збалансовується і він\вона стає, наприклад, зразковим сімянином з квартирою, з городом в десять сотих, на якому вже росте молодий сад, двома дітьми, з машиною вітчизняного виробництва і стабільною роботою або дрібним бізнесом.Діти стають основним пріорітетом їх життя, вони йдуть в школу, згодом в інститут, вони приносять радість, клопоти, щастя і все таке. Ні ні, я зовсім не кажу що це все погано.Навпаки. так живе більшість людей, і багато з них щасливі.
Мова про інших. Тих, хто з якихось причин не прийняв стандарнту "суспільну програму" і в пошуках своїх, інших шляхів до щастя.
Тих хто вже вичерпав свій "timelimit" але так і залишився на станції "юних і молодих" і досі не знає куди йому далі рухатись, тих хто затряг,
там,
на границях реальності,
в пошуках свого, вибору, своєї дороги.Хто ж знає, де вона, та правильна дорога....
...далі буде... :)
п.с. Доречі, той будиночок, він не вигаданий чиєюсь уявою. Він цілком реальний і справді знаходиться на березі атлантичного океану, у зоні вічного літа, кому цікаво фото тут: http://nicety.livejournal.com/1249887.html