Ділекти
Разом зі мною в університеті навчались студенти з кількох регіонів. Географія не була широка, але було кілька областей. Одним із самих цікавих був мій сусід по кімнаті. Він родом був із житомирської області, в кількох кілометрах від білорусі. І впродовж перших місяців, його було важко зрозуміти, хоча зараз я з легкістю розумію азарова. Але потім в нього стало усе на свої місця і він заговорив солов'їною. Тільки після поїздок додому він, ще кілька днів розмовляв сумішшю україно-російсько-білоруської мови.
Одного разу в аудиторії під час перерви зайшла мова про весілля, як називають останній(третій) день весілля в їхньому регіоні. Першим днем у мене в дома називали "гільце" - прибирали, прикрашали стрічками і кульками "шалаш" так-так, були такі часи і не так вже давно, коли в селі на городі 2 тижні робили(і пили горілку) шалаш, це зараз все по кафе і ресторанах. Навіть тут втрачаємо частину традицій. Другий день основна частина -церква, розпис, або і те і інше і велика кількість людей. І далі був третій день, на якому молода дружина вже була закручена в хустку і без весільного плаття(але в одязі :)) ). І в цей день близькі друзі, родичі і сусіди, чоловік 30-40 доїдали і допивали залишки їжі. Так ось цей третій день називався по різному:
- Поправка
- Вареники - в цей день подавали крім усього іншого, ще і вареники з картоплею, сиром, капустою, а також обманні вареники з калиною, великою кількістю перцю, з обманом:).
- Борщ - подавали борщ.
- Кури - на третій день рано, збирався гурт хлопців і йшли в село до гостей і ловили по курці, яких готували на вечерю.
" Отже, на третій день весілля, що припадає на понеділок, до молодої на вечерю або після обіду збираються гості їсти кури. І справді, на стіл подається тільки курячий куліш і зварене куряче м’ясо. Але цікаво не це, а спосіб, яким добуто цих курей на завершення весілля. Вдень невелика група людей - чоловіки й жінки - зодягаються в циган і йдуть «красти» курей на весілля. Чому саме красти? Бо жертовні дійства з птицею на завершення укадення шлюбу проводили таємниче. Ніхто не повинен був знати, чия курка стала жертвою, і її господарі не могли б зробити чогось поганого молодій сім’ї. Згодом це переросло в жартівливу сцену, і курей довірили «красти»… «циганам». А це народ веселий, любить жартувати, танцювати. От і є привід для веселого завершення весілля."
з інтернету
- Складщина
Здається ще були назви, але вже і не згадаю. А як у вас називають 3 день весілля? можливо є якісь інші варіанти.
Другий діалект який я згадав сьогодні, мабуть менш приємний:)
В селі де я народився "Лепом" називають бруд, що вкриває спітніле, довго не мите тіло. ЛЕП, ЛЕПАВИЙ, ЛЕПАВА - бруд, брудний, брудна до неможливості. Коли я їздив до бабусі з цього приводу виникали дискусії з братом. У них цей бруд називали "Ріпа". Почав шукати в інтернеті і немає нічого, про леп трішки. Ще як варіант - тури́ця. Цікаво які є ще діалекти?!
- Хлюпнувши на себе раз, .. для сміху, кожний потім входив у смак і довго відтирав із себе леп, що в'їдався в шкіру цілими роками (Іван Микитенко, II, 1957, 432);
- Грицько опустив у воду ноги, відтирав із ступнів чорний леп (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 427).
Одного разу в аудиторії під час перерви зайшла мова про весілля, як називають останній(третій) день весілля в їхньому регіоні. Першим днем у мене в дома називали "гільце" - прибирали, прикрашали стрічками і кульками "шалаш" так-так, були такі часи і не так вже давно, коли в селі на городі 2 тижні робили(і пили горілку) шалаш, це зараз все по кафе і ресторанах. Навіть тут втрачаємо частину традицій. Другий день основна частина -церква, розпис, або і те і інше і велика кількість людей. І далі був третій день, на якому молода дружина вже була закручена в хустку і без весільного плаття(але в одязі :)) ). І в цей день близькі друзі, родичі і сусіди, чоловік 30-40 доїдали і допивали залишки їжі. Так ось цей третій день називався по різному:
- Поправка
- Вареники - в цей день подавали крім усього іншого, ще і вареники з картоплею, сиром, капустою, а також обманні вареники з калиною, великою кількістю перцю, з обманом:).
- Борщ - подавали борщ.
- Кури - на третій день рано, збирався гурт хлопців і йшли в село до гостей і ловили по курці, яких готували на вечерю.
" Отже, на третій день весілля, що припадає на понеділок, до молодої на вечерю або після обіду збираються гості їсти кури. І справді, на стіл подається тільки курячий куліш і зварене куряче м’ясо. Але цікаво не це, а спосіб, яким добуто цих курей на завершення весілля. Вдень невелика група людей - чоловіки й жінки - зодягаються в циган і йдуть «красти» курей на весілля. Чому саме красти? Бо жертовні дійства з птицею на завершення укадення шлюбу проводили таємниче. Ніхто не повинен був знати, чия курка стала жертвою, і її господарі не могли б зробити чогось поганого молодій сім’ї. Згодом це переросло в жартівливу сцену, і курей довірили «красти»… «циганам». А це народ веселий, любить жартувати, танцювати. От і є привід для веселого завершення весілля."
з інтернету
- Складщина
Здається ще були назви, але вже і не згадаю. А як у вас називають 3 день весілля? можливо є якісь інші варіанти.
Другий діалект який я згадав сьогодні, мабуть менш приємний:)
В селі де я народився "Лепом" називають бруд, що вкриває спітніле, довго не мите тіло. ЛЕП, ЛЕПАВИЙ, ЛЕПАВА - бруд, брудний, брудна до неможливості. Коли я їздив до бабусі з цього приводу виникали дискусії з братом. У них цей бруд називали "Ріпа". Почав шукати в інтернеті і немає нічого, про леп трішки. Ще як варіант - тури́ця. Цікаво які є ще діалекти?!
- Хлюпнувши на себе раз, .. для сміху, кожний потім входив у смак і довго відтирав із себе леп, що в'їдався в шкіру цілими роками (Іван Микитенко, II, 1957, 432);
- Грицько опустив у воду ноги, відтирав із ступнів чорний леп (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 427).