Сільське господарство як локомотив української економіки.
Хочу представити своє бачення розвитку сільського господарства в Україні. І чому я вважаю, що с/г має стати локомотивом Української економіки. В описі буду посилатися на країни, в яких мені довелось побувати і в яких сільське господарство дуже розвинути з усіма своїми мінусами.
Чому саме сільське господарство?
В двох словах опишу(написав, подивився і не зовсім в 2 словах вийшло), чому має бути провідною галуззю. Ну по перше їсти хочеться завжди. Ринок збуту буде завжди. В той час як в світі не доїдає майже 1 млрд. людей
Сільське господарство дає поштовх:
1. В машинобудуванні: Трактори, комбайни, молоковози, рефрижератори устаткування для птахофабрик, доїльних залів, свиноферм, устаткування для переробних підприємств, боєнь, м'ясокомбінатів, холодильні камери, тощо.
Примітка. Тут в іншій гілці були сказали: "собівартість українського трактору буде такою. що за його ціну можна буде купити два американських або п'ять китайських". Я не погоджуюсь з цією логікою. Якщо так то нам не потрібно нічого виробляти, в Китаї всерівно буде дешевше. Але я бачу Білорусь і їхні трактори. Вони можуть бути конкурентоспроможними. Я на власні очі в США бачив "білоруса" і американці його хвалили. Було одне зауваження. Немає сервісу, знайти запчастини майже неможливо. Там ремонтують інакше, ніж в колгоспах зразка радянського союзу. Не зварюють до купи, а міняють зламану деталь. Все решта влаштовувало повністю і ціна також.
В нас є ХТЗ, хоч я не бачу там трактора який відповідає своїми характеристиками МТЗ-80, -82. Але це не було б надскладною проблемою налагодити виробництво. І під це б могла бути державна програма з кредитування під низькі відсотки. Головне щоб трактор був конкурентноздатним. Хоч трактор іноземного виробництва, бери кредит в банку під високі відсотки, або за власні кошти. Таким чином можна сприяти виробництву вітчизняної с/г техніки.
2. Хімічній промисловості: мінеральні добрива, засоби боротьби з шкідниками і бур'янам, інше.
3. Легка промисловість: вироби з шкіри і шерсті, хутра.
4. Енергетика: біогаз, пальне для автомобілів.
5. Харчова промисловість. Тут величезний об'єм роботи, не буду описувати.
6. Фармацевтична галузь. Виробництво ліків для тварин і з них.
7. Транспортні перевезення.
8. Наука.
9. Будівництво
Як бачимо від сільського господарства залежить багато інших галузей народного господарства.
В іншій гілці я наводив приклад Данії, де сільське господарство розвинуте дуже широко. На що отримав зауваження: "Сільське господарство дає лише 4.5-5% ВВП Данії" .
На що відповів рядками з Вікіпедії:
Економіка Данії опирається на високотехнологічне сільське господарство, сучасні малі підприємства, високу ступінь соціального захисту населення і обширну зовнішню торгівлю.[2] В основі сільського господарства Данії лежить індивідуальне володіння землею і сімейна ферма.[2] У промисловості переважають дрібні і середні підприємства, а сільське господарство виробляє продукцію, достатню для забезпечення 15 млн осіб, що в три рази переважає кількість населення Данії.[2] Данія займає перше місце в світі по виробництву продуктів харчування на душу населення.[2] Основу сільського господарства складають 51,6 тисяч фермерських господарств (станом на 2005 рік). При цьому, 17,8 тисяч фермерських господарств зайняті у виробництві круглий рік.[2] Експорт: м'ясо, молочні продукти, яйця, риба, шкурки норки, запчастини до автомобілів і літаків; текстиль, хімікати, електроустаткування. Данія один з найкрупніших в світі експортер м'яса свинини, сиру і вершкового масла. Наприклад, в 2002 році Данія експортувала 1,6млн. тон свинини, в тому числі 21% в Німеччину, 19% - в Великобританію і 15% в Японію.[2]
Доля експорту становить більш 30% внутрішнього валового продукту.[2]
Якщо повернутись до ВВП, то сфера послуг займає велику частину в усіх потужних економіках:
Сполучені Штати Америки - держава з третім показником в світі за площею і чисельністю населення займає першу позицію в списку країн з найбільшим обсягом ВВП. При частці населення світу 5% країна виробляє 19,7% валового світового продукту. Щодо структури ВВП, то 19,2% ВВП припадає на промисловість, 79,6% - на сферу послуг, 1,2% - на сільське господарство.
[Структура ВВП Німеччини і Японії]Економіка Японії є однією з найпотужніших у світі. Вона займає третю сходинку в списку найбільших економік у 2009 році. За підсумками 2009 року ВВП Японії склало 4138 млрд. дол. Японія виробляє 5,7% валового світового продукту. У структурі ВВП значна частка припадає на сферу послуг - 72,3%, на промисловість припадає 26,3%, сільське господарство - 1,4%.
Німеччина - провідна економічна держава Європи, вона займає п’яту сходинку в списку найбільших економік світу. У 2009 році обсяг ВВП у Німеччині становив 2984 млрд. дол., країна виробляє 4,1% валового світового продукту. У структурі ВВП значна частка припадає на сферу послуг - 69,1%, на промисловість 30,1%, сільське господарство - 0,8%.
Тому не думаю, що потрібно спиратись на цей показник. Хоч і можна було б зробити деякі підрахунки. Але це вийде ціла дисертація. А в мене на меті було показати, що сільське господарство мусить бути тим локомотивом, за яким потягнеться економіка. Це я і показав вище. Можливо хтось наведе мені іншу сферу діяльності, яка в такому обсязі, може впливати на інші види діяльності?
В процесі дискусії на сусідній гілці, було зачеплене питання якості ґрунтів: "Ви, схоже. просто не знаєте. що з нашими знаменитими чорноземами зробило радянське господарювання та українська "перехідна економіка"
їхній теперішній стан дуже багато хто сильно переоцінює"
Щоб попередити такі питання кажу, що українські ґрунти є найкращими. І в радянські часи були сівозміни і гній на полях. Тому совок совком, але не потрібно його настільки ображати. Так, в перехідний період і до тепер якість ґрунту погіршувалась, всі хочуть отримувати прибутки з мінімумом затрат. Але при правильному користуванні вміст гумусу можна збільшити. Чому і є підтвердження - Данія. За останні 20 років вони збільшили кількість гумусу в 5 разів(якщо не помиляюсь). Питання лиш розуму і часу.
Тут хочу сказати інше. Для нашої землі, в більшості випадків, не потрібні додаткові капіталовкладення. В Данії є потреба в поливі, через велику кількість піску в землі і вітряній погоді, в Норвегії в дренажі, про що я писав тут. В США по-різному. Там де я бачив, Північна Дакота, велика частина землі просто не придатна для обробітку, через каміння або ландшафт. Тому використовують, як пасовища. В усіх цих країнах є велика проблема з камінням на полях. Що виливається в додаткові витрати пов'язані з їхнім збором і поломкою техніки.
Про якість землі не потрібно нічого говорити. На нашій землі можна ставити рекорди. Не все так гладко але і не настільки погано, все можна виправити.
Далі хочу запропонувати трішки статистики:
Тваринництво http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/sg/sg_rik/sg_u/tvar_u.html
Поголів’я худоби та птиці на 1 січня, тис. голів
велика рогата худоба
свині
вівці та кози
птиця, млн. голів
усього
у т. ч. корови
1990
25194,8
8527,6
19946,7
9003,1
255,1
2013
4645,9
2554,3
7576,7
1738,2
214,1
З одним птахівництвом ми майже на рівні 1990 року. Все решта в серйозному мінусі. Від цього страждають і всі інші галузі, які я описав вище. Це за 23 роки. За цей період ми могли змінити технології і подвоїти показники 1990 року. Але як казав Кравчук: "маємо те, що маємо".
І можна, ще багато чого писати і рахувати, але я не буду. На питання відповім, якщо вони будуть мати конкретику і не пусті слова. Звичайно якщо буду знати відповідь.
Ну і на кінець є декілька простих кроків, які могли б змінити ситуацію швидко.
1. Продавати пальне с/г господарствам за зниженою ціною. В вартість пального входить податок на дороги(яких нема), а більшість с/г техніки їздить по полях. Це не логічно, що вони платять цей податок. Для контролю, пальне закрашувати. Щоб не було спокуси перепродати. Хоч вона буде і нічого з цим не вдієш.
Це вже зменшить собівартість продукції.
2. Надавати кредити с/г за малими відсотками.
3. Відкритість господарств, щоб ніхто не приховував секретів ведення господарства. Це принесе користь усім. Кожен зможе вибрати і спробувати застосувати той чи інший прийом на власному господарстві.
4. Потрібна кооперація господарств. Разом створювати забійні цехи, переробні підприємства. Це стосується дрібних господарств.
5. Допомога держави у створені нових господарств. Ситуація на селі дуже погана. Велика кількість людей які полюбляють хильнути. Не дивлячись на це, майже, в кожному селі є люди, які займаються вирощуванням зерна, тварин. Але ледь зводять кінці. З різних причин. І через нестачу коштів, і через неосвіченість. Тому мають бути знайдені механізми, коли б держава могла профінансувати, а дорадчі служби(чи на їхній основі інші організації) допомогти і підказати.
Це те, що перше спало на думку. А далі можна розширяти в різні боки, включаючи сільский туризм.
Самі по собі це не допоможе, якщо залишиться корупція, тіньові схеми і решта того всього, що ми маємо сьогодні. Сподіваюсь, поки що.
Дякую за увагу:))))
Це моє бачення. У вас може бути інше. Не кажу, що всі тепер мають "взяті лапаті" і йти в село. Нагадаю в Данії в сільському господарстві працює 4% людей, в Україні зараз 15,8%. Тому питання до продуктивності праці також є. Я лиш кажу, що бачу сільске господарство одним із локомотивів, який може потягнути за собою дуже багато галузей.
І так, не потрібно мені казати, що с/г в багатьох країнах є дотаційним, я це знаю.
Чому саме сільське господарство?
В двох словах опишу(написав, подивився і не зовсім в 2 словах вийшло), чому має бути провідною галуззю. Ну по перше їсти хочеться завжди. Ринок збуту буде завжди. В той час як в світі не доїдає майже 1 млрд. людей
Сільське господарство дає поштовх:
1. В машинобудуванні: Трактори, комбайни, молоковози, рефрижератори устаткування для птахофабрик, доїльних залів, свиноферм, устаткування для переробних підприємств, боєнь, м'ясокомбінатів, холодильні камери, тощо.
Примітка. Тут в іншій гілці були сказали: "собівартість українського трактору буде такою. що за його ціну можна буде купити два американських або п'ять китайських". Я не погоджуюсь з цією логікою. Якщо так то нам не потрібно нічого виробляти, в Китаї всерівно буде дешевше. Але я бачу Білорусь і їхні трактори. Вони можуть бути конкурентоспроможними. Я на власні очі в США бачив "білоруса" і американці його хвалили. Було одне зауваження. Немає сервісу, знайти запчастини майже неможливо. Там ремонтують інакше, ніж в колгоспах зразка радянського союзу. Не зварюють до купи, а міняють зламану деталь. Все решта влаштовувало повністю і ціна також.
В нас є ХТЗ, хоч я не бачу там трактора який відповідає своїми характеристиками МТЗ-80, -82. Але це не було б надскладною проблемою налагодити виробництво. І під це б могла бути державна програма з кредитування під низькі відсотки. Головне щоб трактор був конкурентноздатним. Хоч трактор іноземного виробництва, бери кредит в банку під високі відсотки, або за власні кошти. Таким чином можна сприяти виробництву вітчизняної с/г техніки.
2. Хімічній промисловості: мінеральні добрива, засоби боротьби з шкідниками і бур'янам, інше.
3. Легка промисловість: вироби з шкіри і шерсті, хутра.
4. Енергетика: біогаз, пальне для автомобілів.
5. Харчова промисловість. Тут величезний об'єм роботи, не буду описувати.
6. Фармацевтична галузь. Виробництво ліків для тварин і з них.
7. Транспортні перевезення.
8. Наука.
9. Будівництво
Як бачимо від сільського господарства залежить багато інших галузей народного господарства.
В іншій гілці я наводив приклад Данії, де сільське господарство розвинуте дуже широко. На що отримав зауваження: "Сільське господарство дає лише 4.5-5% ВВП Данії" .
На що відповів рядками з Вікіпедії:
Економіка Данії опирається на високотехнологічне сільське господарство, сучасні малі підприємства, високу ступінь соціального захисту населення і обширну зовнішню торгівлю.[2] В основі сільського господарства Данії лежить індивідуальне володіння землею і сімейна ферма.[2] У промисловості переважають дрібні і середні підприємства, а сільське господарство виробляє продукцію, достатню для забезпечення 15 млн осіб, що в три рази переважає кількість населення Данії.[2] Данія займає перше місце в світі по виробництву продуктів харчування на душу населення.[2] Основу сільського господарства складають 51,6 тисяч фермерських господарств (станом на 2005 рік). При цьому, 17,8 тисяч фермерських господарств зайняті у виробництві круглий рік.[2] Експорт: м'ясо, молочні продукти, яйця, риба, шкурки норки, запчастини до автомобілів і літаків; текстиль, хімікати, електроустаткування. Данія один з найкрупніших в світі експортер м'яса свинини, сиру і вершкового масла. Наприклад, в 2002 році Данія експортувала 1,6млн. тон свинини, в тому числі 21% в Німеччину, 19% - в Великобританію і 15% в Японію.[2]
Доля експорту становить більш 30% внутрішнього валового продукту.[2]
Якщо повернутись до ВВП, то сфера послуг займає велику частину в усіх потужних економіках:
Сполучені Штати Америки - держава з третім показником в світі за площею і чисельністю населення займає першу позицію в списку країн з найбільшим обсягом ВВП. При частці населення світу 5% країна виробляє 19,7% валового світового продукту. Щодо структури ВВП, то 19,2% ВВП припадає на промисловість, 79,6% - на сферу послуг, 1,2% - на сільське господарство.
[Структура ВВП Німеччини і Японії]Економіка Японії є однією з найпотужніших у світі. Вона займає третю сходинку в списку найбільших економік у 2009 році. За підсумками 2009 року ВВП Японії склало 4138 млрд. дол. Японія виробляє 5,7% валового світового продукту. У структурі ВВП значна частка припадає на сферу послуг - 72,3%, на промисловість припадає 26,3%, сільське господарство - 1,4%.
Німеччина - провідна економічна держава Європи, вона займає п’яту сходинку в списку найбільших економік світу. У 2009 році обсяг ВВП у Німеччині становив 2984 млрд. дол., країна виробляє 4,1% валового світового продукту. У структурі ВВП значна частка припадає на сферу послуг - 69,1%, на промисловість 30,1%, сільське господарство - 0,8%.
Тому не думаю, що потрібно спиратись на цей показник. Хоч і можна було б зробити деякі підрахунки. Але це вийде ціла дисертація. А в мене на меті було показати, що сільське господарство мусить бути тим локомотивом, за яким потягнеться економіка. Це я і показав вище. Можливо хтось наведе мені іншу сферу діяльності, яка в такому обсязі, може впливати на інші види діяльності?
В процесі дискусії на сусідній гілці, було зачеплене питання якості ґрунтів: "Ви, схоже. просто не знаєте. що з нашими знаменитими чорноземами зробило радянське господарювання та українська "перехідна економіка"
їхній теперішній стан дуже багато хто сильно переоцінює"
Щоб попередити такі питання кажу, що українські ґрунти є найкращими. І в радянські часи були сівозміни і гній на полях. Тому совок совком, але не потрібно його настільки ображати. Так, в перехідний період і до тепер якість ґрунту погіршувалась, всі хочуть отримувати прибутки з мінімумом затрат. Але при правильному користуванні вміст гумусу можна збільшити. Чому і є підтвердження - Данія. За останні 20 років вони збільшили кількість гумусу в 5 разів(якщо не помиляюсь). Питання лиш розуму і часу.
Тут хочу сказати інше. Для нашої землі, в більшості випадків, не потрібні додаткові капіталовкладення. В Данії є потреба в поливі, через велику кількість піску в землі і вітряній погоді, в Норвегії в дренажі, про що я писав тут. В США по-різному. Там де я бачив, Північна Дакота, велика частина землі просто не придатна для обробітку, через каміння або ландшафт. Тому використовують, як пасовища. В усіх цих країнах є велика проблема з камінням на полях. Що виливається в додаткові витрати пов'язані з їхнім збором і поломкою техніки.
Про якість землі не потрібно нічого говорити. На нашій землі можна ставити рекорди. Не все так гладко але і не настільки погано, все можна виправити.
Далі хочу запропонувати трішки статистики:
Тваринництво http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/sg/sg_rik/sg_u/tvar_u.html
Поголів’я худоби та птиці на 1 січня, тис. голів
велика рогата худоба
свині
вівці та кози
птиця, млн. голів
усього
у т. ч. корови
1990
25194,8
8527,6
19946,7
9003,1
255,1
2013
4645,9
2554,3
7576,7
1738,2
214,1
З одним птахівництвом ми майже на рівні 1990 року. Все решта в серйозному мінусі. Від цього страждають і всі інші галузі, які я описав вище. Це за 23 роки. За цей період ми могли змінити технології і подвоїти показники 1990 року. Але як казав Кравчук: "маємо те, що маємо".
І можна, ще багато чого писати і рахувати, але я не буду. На питання відповім, якщо вони будуть мати конкретику і не пусті слова. Звичайно якщо буду знати відповідь.
Ну і на кінець є декілька простих кроків, які могли б змінити ситуацію швидко.
1. Продавати пальне с/г господарствам за зниженою ціною. В вартість пального входить податок на дороги(яких нема), а більшість с/г техніки їздить по полях. Це не логічно, що вони платять цей податок. Для контролю, пальне закрашувати. Щоб не було спокуси перепродати. Хоч вона буде і нічого з цим не вдієш.
Це вже зменшить собівартість продукції.
2. Надавати кредити с/г за малими відсотками.
3. Відкритість господарств, щоб ніхто не приховував секретів ведення господарства. Це принесе користь усім. Кожен зможе вибрати і спробувати застосувати той чи інший прийом на власному господарстві.
4. Потрібна кооперація господарств. Разом створювати забійні цехи, переробні підприємства. Це стосується дрібних господарств.
5. Допомога держави у створені нових господарств. Ситуація на селі дуже погана. Велика кількість людей які полюбляють хильнути. Не дивлячись на це, майже, в кожному селі є люди, які займаються вирощуванням зерна, тварин. Але ледь зводять кінці. З різних причин. І через нестачу коштів, і через неосвіченість. Тому мають бути знайдені механізми, коли б держава могла профінансувати, а дорадчі служби(чи на їхній основі інші організації) допомогти і підказати.
Це те, що перше спало на думку. А далі можна розширяти в різні боки, включаючи сільский туризм.
Самі по собі це не допоможе, якщо залишиться корупція, тіньові схеми і решта того всього, що ми маємо сьогодні. Сподіваюсь, поки що.
Дякую за увагу:))))
Це моє бачення. У вас може бути інше. Не кажу, що всі тепер мають "взяті лапаті" і йти в село. Нагадаю в Данії в сільському господарстві працює 4% людей, в Україні зараз 15,8%. Тому питання до продуктивності праці також є. Я лиш кажу, що бачу сільске господарство одним із локомотивів, який може потягнути за собою дуже багато галузей.
І так, не потрібно мені казати, що с/г в багатьох країнах є дотаційним, я це знаю.