Досить часто можна почути від людей старшого віку, що молодь вже не та. З початком євромайдану, почали говорити, що і шахтарі вже не такі як були в
дев'яностих. Адже тоді вони були рушійною силою всіх мітингів, страйків, тощо. Я не погоджуюсь з цим. Вони не змінились. Вони такі як і були колись. Чому вони виходили тоді?
"Июнь 1993 года - из-за невыплаты зарплаты на забастовку вышел весь Западный Донбасс."
"15 июля 1996 года - шахтерская забастовка. Причина: правительство объявило, что в 1996 году в Украине будут закрыты 50 угольных шахт."
"Апрель - июнь 1998 года. 1 апреля 1998 года - из-за восьми-десятимесячной задолженности по заработной плате в Западном Донбассе остановились все шахты."
"Июль 1999 года - к правительству пешком отправляется 1326 луганских шахтеров. Требования те же самые - выплата многомесячной задолженности."
"Июнь-сентябрь 2002 года - 16 июля около 900 шахтеров из всех угольных регионов Украины (Донецкий, Луганский, Днепропетровский, Кировоградский, Львовский и Волынский) прибыли в Киев. Главное требование - рассчитаться за уголь."
Чому не виходять зараз? Дивимось 47 і 58 секунда. В них все добре, зарплату платять.
Тобто, на лице шкірні інтереси, егоїзм. Їм байдуже що комусь погано, головне щоб їм було добре. Тому коли кажуть, що шахтар пішов не "тот", я сміюсь. Тот. Вони завжди думали лиш про себе. Доки їм добре вони будуть сидіти дома і казати: "идите работать".
P.S. Я не "розжигаю" і не ділю людей. Хочеться достукатись до людей. Якщо не хочуть ставати разом з нами, то хай хоч не заважають. Їм протягом 10 років "терору" походів на Київ, ніхто не заважав і з Київа не виганяв.
За роботу хвилюватись не потрібно. Вам головне "работать", така можливість у вас буде незалежно від того, хто буде президентом.